Науково-практичний коментар до ст. 30 Кодексу адміністративного судочинства України

Науково-практичний коментар до ст. 30 Кодексу адміністративного судочинства України

Стаття 30. Заява про відвід (самовідвід)
 
1. За наявності підстав, зазначених у статтях 27 – 29 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов\’язані заявити самовідвід.
2. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у справі.
3. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивований і заявлений до початку судового розгляду адміністративної справи по суті у письмовій формі з обґрунтуванням підстав для відводу. Заявляти самовідвід після цього дозволяється лише у разі, якщо про підставу самовідводу стало відомо після початку судового розгляду.
Суд ухвалою, без виходу до нарадчої кімнати, залишає заяву про відвід, яка повторно подана з тих самих підстав, без розгляду.
 
Коментар:
 
Предмет регулювання та цілі статті
1. Стаття визначає порядок заявлення відводів суддею, секретарем судового засідання, експертом, спеціалістом, перекладачем самим собі (самовідводів), а також заявлення їм відводів особами, які беруть участь у справі.
2. Стаття спрямована, зокрема, на дисциплінування учасників адміністративного процесу, зокрема й з тією метою, щоб не затягувати розгляд справи зловживаючи правом на заявлення відводів.
Порядок заявлення відводу (самовідводу)
3. У разі наявності підстав, визначених у статтях 27, 28 і 29 КАСУ, заявити собі самовідвід є обов\’язком судді, секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача. Заявити відвід за тих самих підстав є правом осіб, які беруть участь у справі.
4. Відвід (самовідвід) може бути заявлений не лише в суді першої інстанції, а й у суді апеляційної, касаційної інстанцій, при перегляді справи за винятковими чи нововиявленими обставинами.
5. Відвід, у тому числі самовідвід, повинен бути вмотивованим. Оскільки форму заяви законом не визначено, то відвід можна заявляти як у письмовій, так і в усній формі.
6. У суді першої інстанції відвід, у тому числі самовідвід, можна заявляти до початку з\’ясування обставин у справі та перевірки їх доказами. За аналогією – заявляти відвід у суді вищої інстанції можна до початку надання суду пояснень особами, які беруть участь у справі. Заявляти відвід після цього можна лише у разі, коли про підставу відводу стало відомо після початку з\’ясування обставин у справі та перевірки їх доказами (після початку надання суду пояснень особами, які беруть участь у справі).
7. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивований – з наведенням відповідних аргументів та/чи доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу (самовідводу).
8. Процедуру розгляду і вирішення заяви про відвід (самовідвід) визначає стаття 31 КАСУ.
Наслідки незаявлення відводу
9. У разі незаявлення самовідводу за наявності підстав відводу, визначених законом, особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити судове рішення, оскільки це могло вплинути на результат розгляду справи. Однак це справедливо лише за умови, що такі особи самі не знали про наявність підстав відводу до ухвалення судового рішення у справі.
10. Якщо особа, яка бере участь у справі, своєчасно (у строки, визначені частиною третьою коментованої статті) не заявила відвід, але знала про наявність підстав для цього, вона втрачає право заявляти відвід, а наявність таких підстав не може бути використано нею для оскарження судового рішення.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

AlphaOmega Captcha Classica  –  Enter Security Code