Науково-практичний коментар до ст. 66 Кодексу адміністративного судочинства України

Науково-практичний коментар до ст. 66 Кодексу адміністративного судочинства України

Стаття 66. Експерт
 
1. Експертом є особа, яка має необхідні знання та якій в порядку, встановленому цим Кодексом, доручається дати висновок з питань, що виникають під час розгляду справи і стосуються спеціальних знань цієї особи, шляхом дослідження матеріальних об\’єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини у справі.
2. Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, встановленим Законом України \”Про судову експертизу\”.
3. Експерт зобов\’язаний провести повне дослідження і дати обґрунтований та об\’єктивний письмовий висновок щодо поставлених йому питань, у разі необхідності – прибути за викликом суду, дати висновок або роз\’яснити його в судовому засіданні.
4. Під час проведення дослідження експерт повинен забезпечити збереження об\’єкта експертизи. Якщо дослідження пов\’язане з повним або частковим знищенням об\’єкта експертизи або зміною його властивостей, експерт має одержати на це відповідний дозвіл суду, який оформлюється ухвалою.
5. Експерт не має права за власною ініціативою збирати матеріали для проведення експертизи; спілкуватися з особами, які беруть участь у справі, а також з іншими учасниками адміністративного процесу, за винятком дій, пов\’язаних з проведенням експертизи; розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв\’язку з проведенням експертизи, або повідомляти будь-кому, крім суду, про результати експертизи.
6. Експерт невідкладно повинен повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів.
7. У разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення експерт невідкладно заявляє суду клопотання щодо його уточнення або повідомляє суд про неможливість проведення ним експертизи за заданими питаннями.
8. Експерт не має права передоручати проведення експертизи іншій особі.
9. У разі постановлення ухвали суду про припинення проведення експертизи експерт зобов\’язаний негайно подати матеріали справи та інші документи, що використовувалися для проведення експертизи.
10. Експерт має право:
1) знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета дослідження;
2) заявляти клопотання про подання йому додаткових матеріалів і зразків;
3) викладати у висновку судової експертизи виявлені в ході її проведення факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були задані питання;
4) бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосуються предмета і об\’єктів дослідження;
5) задавати питання особам, які беруть участь у справі, та свідкам;
6) користуватися іншими правами, встановленими Законом України \”Про судову експертизу\”.
11. Експерт має право на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов\’язаних з проведенням експертизи і викликом до суду.
12. Експерт може відмовитися від давання висновку, якщо поданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов\’язків або якщо він не володіє необхідними знаннями для виконання покладених на нього обов\’язків.
13. За завідомо неправдивий висновок, відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов\’язків у суді експерт несе кримінальну відповідальність.
Коментар:
Предмет регулювання та цілі статті
1. Стаття визначає статус експерта в адміністративному процесі – встановлює коло осіб, які можуть бути експертом в адміністративному процесі, обов\’язки і права експерта, а також передбачає відповідальність експерта за невиконання чи неналежне виконання ним своїх обов\’язків.
Експерт, його роль в адміністративному процесі
2. Згідно з частиною першою коментованої статті, експертом в адміністративному процесі є фізична особа, яка має необхідні спеціальні знання та якій суд доручив дати висновок з питань, які виникли під час розгляду справи і стосуються сфери її спеціальних знань, за результатами дослідження матеріальних об\’єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини у справі. Експерт – дуже важливий учасник адміністративного процесу, оскільки його висновок є засобом доказування (джерелом доказів) в адміністративній справі. На підставі висновку експерта з урахуванням інших доказів суд може встановлювати обставини у справі. Експерт залучається тоді, коли для встановлення інформації про обставини у справі необхідні спеціальні знання, якими він володіє.
3. Для забезпечення правильності висновку експерта частина друга коментованої статті визначає, що як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, встановленим Законом України \”Про судову експертизу\”. Закон України \”Про судову експертизу\” від 25 лютого 1994 року встановлює вимоги до особи, яка може бути судовим експертом, щоб гарантувати її спроможність здійснювати судово-експертну діяльність.
Стаття 10 Закону України \”Про судову експертизу\” визначає, що судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань.
Судовими експертами державних спеціалізованих установ (науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров\’я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України) можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.
До проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами (а такими є: криміналістичні, судово-медичні і судово-психіатричні експертизи), можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності. Атестовані судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, який веде Міністерство юстиції України, що є підтвердженням належного фахового рівня особи і здатності проводити судові експертизи, які вимагають спеціальних знань у певній галузі.
Не можуть залучатися до виконання обов\’язків судового експерта особи, визнані у встановленому законом порядку недієздатними, а також особи, які мають судимість.
Частина друга статті 9 Закону України \”Про судову експертизу\” передбачає, що суд може доручити проведення судової експертизи тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, а для проведення деяких видів експертиз (окрім криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних), – іншим фахівцям з відповідних галузей знань.
Таким чином, суд повинен обирати експерта насамперед із судових експертів, що внесені до державного Реєстру атестованих судових експертів, а за відсутності таких – із інших фахівців, які володіють відповідною галуззю знань. І це виправдано, адже атестація проводиться з типових видів судових експертиз, але у практиці можуть бути випадки, коли необхідні спеціальні знання у тій галузі, у якій атестація судових експертів поки що не проводиться.
Обов\’язки експерта
4. Згідно з частиною третьою коментованої статті, експерт зобов\’язаний провести повне дослідження і дати обґрунтований та об\’єктивний письмовий висновок щодо поставлених йому питань, а в разі необхідності – прибути за викликом суду, дати висновок або роз\’яснити його в судовому засіданні.
Як правило, судова експертиза проводиться поза судовим засіданням, тому якщо суд і викликає експерта у судове засідання, то зазвичай для роз\’яснення висновку. Положення зазначеної частини відповідає пунктам 1, 2 статті 12 Закону України \”Про судову експертизу\”, де зазначено, що незалежно від виду судочинства судовий експерт зобов\’язаний провести повне дослідження і дати обґрунтований та об\’єктивний письмовий висновок, а на вимогу судді (суду) дати роз\’яснення щодо даного ним висновку.
5. Щоб не втратити первинний засіб доказування, під час проведення дослідження експерт повинен забезпечити збереження об\’єкта експертизи (частина четверта коментованої статті). Виходячи з принципу максимального збереження об\’єкта експертизи, закріпленого у статті 5 Закону України \”Про судову експертизу\”, експерт під час судової експертизи може пошкодити об\’єкт дослідження або витратити його лише у тій мірі, в якій це необхідно для дослідження. Однак для повного або часткового знищення об\’єкта експертизи або зміни його властивостей в процесі дослідження експерт повинен повідомити про це суд та одержати від нього дозвіл, оформлений ухвалою.
6. Для гарантування неупередженості експерта при проведенні експертизи та об\’єктивності висновку експерту заборонено:
1) з власної ініціативи збирати матеріали для проведення експертизи;
2) за межами судового засідання спілкуватися з особами, які беруть участь у справі, а також іншими учасниками адміністративного процесу, крім випадків, коли це пов\’язано з проведенням експертизи (наприклад, судово-психологічної, судово-психіатричної експертизи стану учасника процесу, що можуть передбачати спілкування з ним).
Для забезпечення конфіденційності відомостей, що стали відомі експерту у зв\’язку з проведенням експертизи, йому заборонено розголошувати такі відомості та повідомляти будь-кому, крім суду, про результати експертизи.
7. За наявності підстав, які виключають участь експерта у справі і зазначені у статті 29 КАСУ, експерт зобов\’язаний заявити самовідвід. Цей обов\’язок передбачений частиною першою статті 30 КАСУ і пунктом 3 статті 12 Закону України \”Про судову експертизу\”.
Крім того, експерт невідкладно зобов\’язаний повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів (частина шоста коментованої статті). Необхідність залучення інших експертів може виникати у разі потреби провести комісійну або комплексну експертизу (статті 83, 84 КАСУ) для того, щоб дати вичерпну відповідь на питання, які поставлені в ухвалі про призначення експертизи.
Експерт повинен відмовитися від давання висновку, якщо подані йому матеріали недостатні для цього. Така відмова повинна бути викладена в заяві до суду із зазначенням мотивів відмови (частина дванадцята коментованої статті).
8. У разі постановлення судом ухвали про припинення проведення судової експертизи (наприклад, у разі задоволення заяви про відвід експерта або через відсутність у нього необхідних знань чи у разі закриття провадження у справі тощо) експерт зобов\’язаний негайно, тобто без зволікання, повернути до суду матеріали справи та інші документи, що використовувалися для проведення експертизи (частина дев\’ята коментованої статті).
9. У практиці трапляються випадки, коли суди неправильно формулюють питання в ухвалі про призначення експертизи. Тому у разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення експерт зобов\’язаний невідкладно, тобто без зволікання, повідомити про це суд і заявити клопотання щодо уточнення доручення (питань, які задаються експерту) або повідомити суд про неможливість проведення експертизи за заданими питаннями (частина сьома коментованої статті). Суд у цьому випадку змушений буде більш коректно сформулювати питання, постановивши нову ухвалу про призначення експертизи або змінивши попередню.
10. Експерту заборонено передоручати проведення експертизи іншій особі (частина восьма коментованої статті). Це може зробити лише суд у разі відводу експерта або через неможливість проведення ним експертизи з інших причин.
Права експерта
11. Для проведення експертизи експерт має право знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета дослідження, заявляти клопотання про подання йому додаткових матеріалів і зразків (пункти 1 – 2 частини десятої коментованої статті, пункт 1 статті 13 Закону України \”Про судову експертизу\”).
12. За результатами експертизи експерт має право викласти у висновку судової експертизи виявлені в ході її проведення обставини (факти), які можуть мати значення для справи і щодо яких йому не були задані питання (пункт 3 частини десятої коментованої статті, пункт 2 статті 13 Закону України \”Про судову експертизу\”). Таке доповнення висновку може бути дуже корисним суду для більш повного з\’ясування обставин у справі.
13. Експерт має право бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосуються предмета і об\’єктів дослідження, – наприклад, під час дослідження письмових та речових доказів, які є об\’єктом дослідження, огляду доказів за їх місцезнаходженням або доказів, що швидко псуються (пункт 4 частини десятої коментованої статті). Предмет дослідження становить коло питань, що винесені на експертизу, а об\’єктом дослідження є матеріальні об\’єкти, явища і процеси, що містять інформацію про обставини у справі. Однак пункт 3 статті 13 Закону України \”Про судову експертизу\” для реалізації експертом цього права вимагає дозволу суду. Під час вчинення таких процесуальних дій експерт має право задавати питання особам, які беруть участь у справі, та свідкам (пункт 5 частини десятої коментованої статті).
14. Згідно з частиною одинадцятою коментованої статті, експерт має право на оплату судової експертизи і компенсацію витрат, пов\’язаних з переїздом до іншого населеного пункту, найманням житла, та інших витрат, пов\’язаних з викликом до суду. Порядок забезпечення цього права визначено статтею 92 КАСУ. Однак необхідно мати на увазі, що, відповідно до пункту 5 статті 13 Закону України \”Про судову експертизу\”, експерт може одержувати винагороду за проведення судової експертизи лише в тому випадку, якщо її виконання не є його службовим завданням. Якщо ж проведення судових експертиз входить до службових обов\’язків експерта, то судова експертиза оплачується установі, у якій працює експерт.
15. Експерт має інші права, встановлені Законом України \”Про судову експертизу\”, зокрема, право заявляти клопотання, що стосуються предмета судової експертизи, а також право оскаржувати дії суду, якщо ці дії порушують права експерта (пункти 3 – 4 статті 13 Закону України \”Про судову експертизу\”).
Відповідальність експерта
16. За завідомо неправдивий висновок або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов\’язків експерт несе кримінальну відповідальність.
Згідно зі статтею 384 ККУ завідомо неправдивий висновок експерта в суді карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років. Якщо ж експерт дав завідомо неправдивий висновок, що було поєднано з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту, або було зроблено з корисливих мотивів, тоді його можуть покарати виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п\’яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п\’яти років.
Згідно зі статтею 385 ККУ відмова експерта без поважних причин від виконання покладених на нього обов\’язків у суді карається штрафом від п\’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 до 5100 грн.) або арештом на строк до шести місяців. Поважними можна вважати такі причини, як: неоплата проведення експертизи, відсутність необхідних знань, недостатність матеріалів для проведення експертизи та інші причини, про які йдеться в пункті 7 коментарю до цієї статті.
17. За невиконання чи неналежне виконання покладених на експерта обов\’язків він може притягатись також і до адміністративної відповідальності. Експерт несе адміністративну відповідальність за злісне ухилення від прибуття до суду, яке не мало на меті ухилення від виконання обов\’язків експерта. Частина друга статті 1853 КУпАП передбачає за таке діяння накладення штрафу від шести до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 102 до 204 грн.). Таке саме покарання, а також адміністративний арешт на строк до п\’ятнадцяти діб передбачено для експерта, як і для будь-яких інших фізичних осіб, що перебувають у залі судового засідання, за непідкорення розпорядженню головуючого чи порушення порядку під час судового засідання, а так само за вчинення дій, які свідчать про очевидну зневагу до суду або встановлених у суді правил (частина перша статті 1853 КУпАП).
18. Згідно зі статтею 14 Закону України \”Про судову експертизу\”, крім адміністративної та кримінальної відповідальності, експерт, який працює в експертній установі, може нести також дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному трудовим законодавством.
Пов\’язані статті
19. Про висновок експерта як засіб доказування (джерело доказів) та порядок його дослідження в суді йдеться відповідно у статтях 82 і 148 КАСУ. Процедура роз\’яснення прав та обов\’язків експерта і приведення його до присяги врегульована статтею 131 КАСУ. Порядок відводу експерта визначено статтями 29 – 31 КАСУ.
Наслідки неприбуття експерта у судове засідання визначено статтею 129 КАСУ.
Процедуру призначення та проведення експертизи і вимоги до висновку експерта визначено статтями 81 – 85 КАСУ.
Порядок оплати витрат, пов\’язаних із проведенням судової експертизи, визначено статтею 92 КАСУ.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

AlphaOmega Captcha Classica  –  Enter Security Code