Науково-практичний коментар до ст. 166-17 Кодексу про адміністративні правопорушення України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 166-17 Кодексу про адміністративні правопорушення України

Науково-практичний коментар до ст. 166-17 Кодексу про адміністративні правопорушення України

Стаття 166-17. Фіктивне банкрутство
Завідомо неправдива офіційна заява громадянина – засновника (учасника) або службової особи суб\’єкта господарської діяльності, а так само громадянина – суб\’єкта підприємницької діяльності про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов\’язань перед бюджетом, якщо такі дії завдали великої матеріальної шкоди кредиторам або державі, – тягнуть за собою накладення штрафу від семисот п\’ятдесяти до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Примітка. Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п\’ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
 Коментар:
 
1. Об\’єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері відновлення платоспроможності суб\’єкта підприємницької діяльності – боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури (див. Закон України \”Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом\”).
2. Об\’єктивна сторона правопорушення виражається у поданні завідомо неправдивої офіційної заяви про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов\’язань перед бюджетом, якщо такі дії завдали великої матеріальної шкоди кредиторам або державі. При цьому завдана шкода визнається великою, якщо вона перевищує 8500 грн. Оскільки обов\’язковою ознакою даного складу правопорушення є завдання матеріальної шкоди, сам склад цього правопорушення є матеріальним.
Відповідно до ст. 1 ЗУ \”Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом\” неплатоспроможність – це неспроможність суб\’єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов\’язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов\’язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов\’язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов\’язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.
При цьому банкрутство – це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Заява про порушення справи про банкрутство (ст. 7 Закону) подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином – суб\’єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити:
-найменування господарського суду, до якого подається заява;
-найменування (прізвище, ім\’я та по батькові) боржника, його поштову адресу;
-найменування кредитора, його поштову адресу, якщо кредитором є юридична особа, якщо кредитор – фізична особа, в заяві зазначаються прізвище, ім\’я та по батькові, а також місце його проживання;
-номер (код), що ідентифікує кредитора як платника податків і зборів (обов\’язкових платежів);
-виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання;
-перелік документів, що додаються до заяви.
Заява боржника також повинна містити такі відомості:
-суму вимог кредиторів за грошовими зобов\’язаннями у розмірі, який не оспорюється боржником;
-розмір заборгованості із єдиного внеску на загальнообов\’язкове державне соціальне страхування, по податках і зборах (обов\’язкових платежах);
-суму невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;
-розмір заборгованості по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю та здоров\’ю, виплаті заробітної плати та вихідної допомоги працівникам боржника, виплаті авторської винагороди;
-відомості про наявність у боржника майна, у тому числі грошових сум і дебіторської заборгованості;
-найменування банків, що здійснюють розрахунково-касове і кредитне обслуговування боржника.
Цілком очевидно, що у разі невідповідності будь-яких із зазначених вище відомостей обставинам, які наводить боржник у заяві про неплатоспроможність, може утворити склад правопорушення, передбаченого цією статтею, оскільки в такому разі відсутній намір боржника відновити свою платоспроможність, а наявний лише умисел уникнути відповідальності за своїми зобов\’язаннями через процедуру ліквідації.
3. Суб\’єкт адміністративного правопорушення – засновник (учасник) або службова особа суб\’єкта господарської діяльності, громадянин – суб\’єкт підприємницької діяльності.
4. Суб\’єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

AlphaOmega Captcha Classica  –  Enter Security Code