Науково-практичний коментар до ст. 172-11 Кодексу про адміністративні правопорушення України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 172-11 Кодексу про адміністративні правопорушення України

Науково-практичний коментар до ст. 172-11 Кодексу про адміністративні правопорушення України

Стаття 172-11. Самовільне залишення військової частини або місця служби
Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез’явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб –
тягнуть за собою арешт з утриманням на гауптвахті на строк до п’яти діб.
Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, –
тягнуть за собою арешт з утриманням на гауптвахті на строк від п’яти до десяти діб.
 
Коментар:
Дана законодавча зміна була внесена Законом України \”Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності військовослужбовців, надання командирам додаткових прав та покладення обов’язків в особливий період\” (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 13, ст.92).
 
На відміну від кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 КК України, адміністративне правопорушення, передбачене ст. 172-11 КУпАП відрізняється меншою суспільною небезпекою. 
 
Об\’єкт правопорушення – порядок проходження військової служби.
З об\’єктивної сторони правопорушення полягає у діях або бездіяльності і має складну структуру можливих форм його прояву:
1) самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби певною тривалістю до трьох діб;
 
2) нез\’явлення військовослужбовця строкової служби вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез\’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб;
3) самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби) тривалістю до трьох діб;
4) нез\’явлення військовослужбовця (крім строкової служби) вчасно на службу без поважних причин тривалістю до трьох діб;
5) самовільне залишення військової частини або місця служби будь-яким військовослужбовцем тривалістю до трьох діб;
6) нез\’явлення вчасно на службу без поважних причин будь-якого військовослужбовця тривалістю до трьох діб.
Самовільним є таке залишення частини або місця служби, що вчинене без дозволу начальника (командира), який згідно з законодавством уповноважений надавати такий дозвіл.
Військовослужбовці строкової служби за межами військової частини мають право перебувати під час звільнення (в межах гарнізону), а також під час занять, робіт, лікування, відпустки, відрядження, переведення тощо. Виїзд офіцерів, прапорщиків (мічманів), військовослужбовців, що проходять військову службу за контрактом, за межі гарнізону здійснюється з дозволу командира військової частини.
Відповідно до встановленого порядку певні категорії військовослужбовців строкової служби звільняються з розташування військової частини командиром роти у визначені командиром військової частини дні й години. За дозволом на звільнення військовослужбовець звертається до свого безпосереднього командира (начальника). Звільнення особового складу (включаючи офіцерів) з кораблів на берег дозволяється старшим на рейді і командиром з\’єднання (в окремому плаванні – командиром корабля) у дні і години, встановлені наказом командуючого флотом (флотилією), і лише окремим військовослужбовцям за наявності у них поважних причин – командиром корабля.
На лікування поза розташуванням частини військовослужбовці направляються за направленням, підписаним командиром військової частини, і у супроводі фельдшера (санітарного інструктора). Військовослужбовці, які захворіли в період відпустки або у відрядженні, на стаціонарне лікування направляються військовими комендантами або військовими комісарами. У день виписки військовослужбовцеві лікувальним закладом (частиною) видаються відповідні документи, і він самостійно (якщо не прибув супровідник з частини) направляється у військову частину, а після повернення зобов\’язаний доповісти про це безпосередньому командирові (начальникові).
Військовослужбовців у службові відрядження направляють командири військових частин на підставі розпоряджень старших начальників або за власним рішенням, з оголошенням наказу по військовій частині та зазначенням осіб, які направляються у відрядження, мети і строку відрядження.
Військовослужбовці, які проходять службу за контрактом, за певних умов мають право перебувати поза розташуванням військової частини у вільний від служби час. Курсанти 1-2 курсів звільняються із розташування військово-навчального закладу у порядку, встановленому для військовослужбовців строкової служби, а курсанти старших курсів – за рішенням начальника військово-навчального закладу після закінчення навчальних занять і обов\’язкових годин самостійної роботи, визначених розпорядком дня.
Під військовою частиною розуміється територія військової частини, межі якої можуть і не позначатися огорожею, але звичайно визначаються наказом командира частини з ілюстрацією їх на плані (схемі). Межі території військової частини і межі військового гарнізону, як правило, не збігаються. Територією військової частини визнається і територія військового корабля.
Під місцем служби, якщо воно не збігається з розташуванням частини, розуміється будь-яке місце, де військовослужбовець повинен у перебіг певного часу виконувати військові обов\’язки або знаходитися за наказом чи дозволом начальника. Це може бути полігон, табір, військовий ешелон, корабельне приміщення, док, судноремонтний завод, гауптвахта, шпиталь чи лікарня, лазня, місце виконання господарських робіт чи проведення навчальних занять, як вони визначені відповідним командиром (начальником), маршрут пересування і місце знаходження у відрядженні, вказані у приписі, тощо,
Нез\’явлення військовослужбовця вчасно на службу – це його нез\’явлення на службу в строк, указаний у відповідному документі.
При звільненні з частини, при призначенні, переведенні, поверненні з відрядження, з відпустки або з лікувального закладу військовослужбовець строкової служби повинен з\’являтися на службу в строк, зазначений, відповідно, у записці про звільнення, приписі, посвідченні про відрядження, відпускній картці, документах лікувального закладу тощо.
Фактичний момент з\’явлення військовослужбовця має бути задокументований. Скажімо, згідно зі статутними нормами після повернення із звільнення військовослужбовець доповідає черговому роти про повернення, здає йому записку про звільнення і доповідає своєму безпосередньому командирові (начальникові), а якщо повертається до підрозділу після відбою, – доповідає лише черговому роти. Час повернення військовослужбовців зі звільнення зазначається черговим роти у книзі обліку звільнених. 
Питання про поважність причин нез\’явлення військовослужбовця вчасно на службу при звільненні з частини, при призначенні, переведенні, з відрядження, з відпустки або з лікувального закладу є питанням факту, яке входить до компетенції органу дізнання, слідчого, прокурора та суду і вирішується з урахуванням конкретних обставин справи.
Поважними причинами затримки військовослужбовців у відрядженні понад строки, визначені в посвідченні про відрядження, є хвороба, що перешкоджає пересуванню, стихійне лихо та інші надзвичайні обставини, якщо причини затримки підтверджені відповідними документами. Поважними причинами затримки із відпустки можуть бути непередбачені перешкоди у сполученні, хвороба військовослужбовця, пожежа або стихійне лихо, що трапилися в сім\’ї військовослужбовця, смерть або тяжка хвороба членів його сім\’ї або осіб, на вихованні яких він перебував. Поважною причиною затримки із звільнення має визнаватися затримка військовослужбовця військовим комендантом, іншими органами державної влади у зв\’язку з обставинами, не пов\’язаними з незаконним перебуванням військовослужбовця поза розташуванням частини чи місця служби.
Початковим моментом самовільного залишення є день, коли військовослужбовець самовільно покинув розташування військової частини чи місце служби, а початковим моментом нез\’явлення вчасно на службу – наступний день після дня, в який випливли встановлені строки з\’явлення.
Злочин є закінченим у момент, коли військовослужбовець прибув до військової частини (до місця служби), або був затриманий, або з\’явився з повинною до органу дізнання, слідчого або військового прокурора, або з\’явився до військової комендатури чи військового комісаріату тощо.
Якщо винний з метою самовільного залишення частини підробив відпускний квиток, посвідчення про відрядження, записку про звільнення, направлення на лікування тощо, його дії мають кваліфікуватися за ст. 409 як ухилення від військової служби шляхом підроблення документів, а якщо документ не підроблявся, але військовослужбовцем був представлений підложний документ, – за ст. 409 як ухилення від військової служби шляхом іншого обману.
Оскільки прапорщики (мічмани), солдати (матроси), сержанти (старшини), курсанти і слухачі, які проходять службу за контрактом, а також особи офіцерського складу, як правило, розпоряджаються вільним від служби часом за власним розсудом, початковим \’моментом самовільного залишення ними частини (місця служби) є день, у який вони повинні були прибути на службу, але не прибули. Водночас, у разі самовільного залишення ними частини (місця служби) у службовий час таким початковим моментом буде цей фактичний момент.
Якщо військовослужбовець під час самовільної відсутності з\’являється до військової частини (місця служби), але відповідному командиру (начальнику) про своє повернення не доповідає і до виконання обов\’язків з військової служби не приступає, термін його самовільної відсутності не переривається.