Науково-практичний коментар до ст. 188-15 Кодексу про адміністративні правопорушення України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 188-15 Кодексу про адміністративні правопорушення України

Науково-практичний коментар до ст. 188-15 Кодексу про адміністративні правопорушення України

Стаття 188-15. Невиконання законних вимог посадових осіб органів морського і річкового транспорту
Невиконання законних вимог посадових осіб органів морського і річкового транспорту щодо усунення порушень законодавства з безпеки судноплавства та державної реєстрації торговельних суден України, ненадання їм необхідної інформації або надання неправдивої інформації, створення інших перешкод для виконання покладених на них обов\’язків – тягне за собою накладення штрафу на громадян від семи до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від десяти до п\’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
Коментар:
Об\’єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері контролю за додержанням законодавства з безпеки судноплавства та державної реєстрації торговельних суден України. Безпека судноплавства – це стан збереження (захищеності) людського здоров\’я і життя, довкілля та майна на морі й на внутрішніх водних шляхах; відсутність неприпустимого ризику, пов\’язаного із загибеллю або травмуванням людей, заподіянням шкоди довкіллю або матеріальних збитків (п. 1.7 Положення про систему управління безпекою судноплавства на морському і річковому транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 20.11.2003 р. № 904). Система безпеки судноплавства охоплює: захист людини – захист її життя, здоров\’я, майна, її прав Щодо використання територіального моря, внутрішніх вод та інших водойм загального користування для праці, відпочинку, спорту, використання водних ресурсів, у тому числі і Для судноплавства; захист довкілля – його захист від негативного впливу судноплавства; судна – їх стан, умови плавання та перебування на них людини; водні шляхи – їх придатність до використання, умови плавання ними; берегові об\’єкти – їх відповідність стандартам безпеки судноплавства, готовність і надійність.
Об\’єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у: 1) невиконанні законних вимог посадових осіб органів морського і річкового транспорту щодо усунення порушень законодавства з безпеки судноплавства та державної реєстрації торговельних суден України; 2) ненаданні їм необхідної інформації або надання неправдивої інформації; 3) створення інших перешкод для виконання покладених на них обов\’язків.
Вимоги щодо дотримання (виконання) правил безпеки судноплавства на морському і річковому транспорті передбачені статтями 3, 4, 16 Закону України «Про транспорт» від 10.11.1994 р. № 232/94-ВР, статтями 10, 23, 64, 75 Кодексу торговельного мореплавства України від 23.05.1995 р. № 176/95-ВР, Положенням про систему управління безпекою судноплавства на морському і річковому транспорті, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 20.11.2003 р. № 904 та іншими нормативними актами.
У положеннях про структурні підрозділи, в посадових інструкціях працівників, які беруть участь у забезпеченні безпеки судноплавства визначаються конкретні обов\’язки, права і відповідальність посадових осіб у цій сфері. Наприклад, відповідно до п. 7 Положення про Державну інспекцію з безпеки мореплавства флоту рибного господарства посадові особи цієї Інспекції мають право: 1) безперешкодно в будь-який час перевіряти підприємства, установи, організації, судна флоту рибного господарства незалежно від форм власності з метою здійснення нагляду за дотриманням ними вимог безпеки мореплавства; 2) уносити пропозиції Укрдержрибгосггу щодо відкликання документів про відповідність системи управління безпекою компаній та свідоцтв про управління безпекою суден, скасування ліцензій та квот у разі виявлення порушень вимог безпеки мореплавства та ведення промислу; 3) брати участь у розробці нормативно-правових актів з питань безпеки мореплавства, перевезення вантажів рибного господарства (у тому числі небезпечних), запобігання забрудненню довкілля з суден, форм документів про відповідність міжнародним і національним вимогам та затверджувати їх згідно з вимогами законодавства України; 4) давати обов\’язкові для виконання посадовими особами підприємств, установ, організацій, суден флоту рибного господарства приписи щодо усунення порушень вимог законодавства України з питань безпеки мореплавства і контролювати їх виконання; 5) видавати організаційно-розпорядчі документи, якими врегульовуються питання діяльності Держрибфлотінспекції; 6) у встановленому порядку порушувати питання щодо скасування розпорядчих документів підприємств, установ і організацій у частині, що суперечить вимогам безпеки мореплавства; 7) зупиняти судна флоту рибного господарства чи забороняти їх рух у випадках, що загрожують збереженню людського життя, суден та майна, забрудненню довкілля, до усунення виявлених порушень вимог нормативних актів з питань безпеки мореплавства; 8) у встановленому порядку порушувати питання щодо усунення від виконання обов\’язків капітанів та інших членів екіпажу суден рибного господарства та притягнення їх до відповідальності за порушення правил з безпеки мореплавства, забруднення довкілля із суден; 9) безкоштовно користуватись засобами зв\’язку, транспортом, суднами організацій, установ та підприємств рибного господарства всіх форм власності для доставки працівників Держрибфлотінспекції до місця аварії, а також на судна підприємств з метою їх інспектування; 10) взаємодіяти з центральними органами виконавчої влади, Головною державною інспекцією України з безпеки судноплавства Мінтрансу України з питань безпеки мореплавства в територіальних морських водах, а також на річках, водосховищах та інших водоймах; 11) інспектувати навчальні заклади, що готують фахівців для флоту рибного господарства на відповідність вимогам міжнародних договорів, що стосуються підготовки моряків та персоналу риболовних суден; 12) безкоштовно одержувати від підприємств, установ і організацій рибного господарства незалежно від форм власності інформацію, необхідну для виконання покладених на неї завдань; 13) брати участь в атестації осіб, відповідальних за безпеку мореплавства на підприємствах, в установах і організаціях рибного господарства, незалежно від форм власності; 14) укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов\’язки, бути позивачем і відповідачем у суді; 15) створювати відділення, філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, затверджувати положення про них.
Відповідно до ст. 26 Кодексу торговельного мореплавства України від 23.05.1995 р. № 176/95-ВР українські судна, технічний нагляд за якими здійснюють класифікаційні товариства, підлягають реєстрації у Державному судновому реєстрі України. Українські судна, що не підлягають реєстрації у Державному судновому реєстрі України, реєструються у Судновій книзі України. Судно, зафрахтоване за договором бербоут-чартером (ст. 203 цього Кодексу), за заявою фрахтувальника може бути тимчасово, але не більше терміну дії договору, зареєстровано у Державному судновому реєстрі України або в Судновій книзі України, якщо на момент фрахтування воно не було внесено в судновий реєстр іншої держави та якщо таке судно внесено в судновий реєстр іншої держави, але запис, зроблений у судновому реєстрі цієї держави, зупинено, про що судновласник повинен подати відповідний сертифікат. У разі, коли в іншій державі дозволено внесення судна в декілька суднових реєстрів, від цієї вимоги можна відмовитися. Порядок ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги України встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Невиконання вимог посадових осіб органів морського і річкового транспорту щодо усунення порушень законодавства з безпеки судноплавства та державної реєстрації торговельних суден України, які є похідними від їх повноважень утворює об\’єктивну сторону цього правопорушення.
Інформація про стан безпеки судноплавства складається з: передачі інформації в установленому порядку; отримання та цільового збирання інформації про стан безпеки судноплавства; обліку та систематизації інформації; аналізу показників аварійності та стану безпеки судноплавства; підготовки висновків і відповідних пропозицій. Інформація про виявлені відхилення від вимог безпеки судноплавства та аварійні події надходить в органи управління для аналізу або розслідування, прийняття управлінських рішень та контролю за їх виконанням. Відповідно до ст. 30 Кодексу торговельного мореплавства про будь-які зміни відомостей, що підлягають внесенню в Державний судновий реєстр України або Суднову книгу України, власник судна або фрахтувальник за бербоут-чартером протягом двох тижнів з дня цих змін повинен повідомити орган реєстрації судна.
Невиконання обов\’язків щодо надання інформації про стан безпеки судноплавства, аварійні події, зміни відомостей, що вносяться в реєстри суден тощо або надання неправдивої інформації з цих питань утворює об\’єктивну сторону цього правопорушення.
Створення перешкод для посадових осіб органів морського і річкового транспорту полягає в активних або пасивних діях щодо перешкоджання реалізації ними прав та виконання покладених на них завдань і обов\’язків щодо забезпечення безпеки судноплавства, реєстрації суден та ін., які передбачені у відповідних положеннях та посадових інструкціях.
Суб\’єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.
Суб\’єктами правопорушення можуть бути як посадові особи, так і громадяни.