Category Банковское право

Про систему гарантування вкладів фізичних осіб

ЗАКОН УКРАЇНИ
Про систему гарантування вкладів фізичних осіб
(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2012, № 50, ст.564)
{Із змінами, внесеними згідно із Законом 
№ 5411-VI від 02.10.2012}
Розділ І 
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Предмет та мета Закону
1. Цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі – Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
2. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
3. Відносини, що виникають у зв’язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
Стаття 2. Визначення термінів
1. У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:
1) банк-агент – банк, через який Фонд здійснює виплату гарантованої суми відшкодування за вкладами відповідно до цього Закону;
2) виведення неплатоспроможного банку з ринку – заходи, які здійснює Фонд щодо банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, із передачі його активів та зобов’язань, продажу неплатоспроможного банку та/або перехідного банку у спосіб, визначений цим Законом, з його ліквідації;
3) вклад – кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;
4) вкладник – фізична особа (крім фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката;
5) інвестор – особа, яка виявила намір і надала Фонду письмове зобов’язання про придбання акцій (паїв) неплатоспроможного банку або перехідного банку у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку;
6) ліквідація банку – процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства;
7) недоступність вкладів – неможливість отримання вкладником під час виведення неплатоспроможного банку з ринку вкладу, включаючи відсотки за ним, протягом семи робочих днів з дня закінчення строку дії договору або з дня вимоги (за вкладами на вимоги, за поточними чи картковими рахунками);
8) неплатоспроможний банк – банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України \”Про банки і банківську діяльність\”;
9) перехідний банк – банк, який створено у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, номінальним власником і управителем акцій якого є Фонд до дня продажу цього банку інвестору;
10) план врегулювання – рішення Фонду, що визначає спосіб, економічне обґрунтування, строки та умови виведення неплатоспроможного банку з ринку;
11) приймаючий банк – банк, який не належить до категорії проблемного або неплатоспроможного та який у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку приймає від неплатоспроможного банку активи та зобов’язання;
12) проблемний банк – банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії проблемних у порядку, передбаченому Законом України \”Про банки і банківську діяльність\” і нормативно-правовими актами Національного банку України;
13) продаж банку – продаж всіх акцій перехідного банку або контрольного пакета акцій (паїв) неплатоспроможного банку;
14) реєстр учасників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі – реєстр учасників Фонду) – реєстр, який ведеться Фондом та містить відомості про участь банку в системі обов’язкового гарантування вкладів фізичних осіб;
15) система гарантування вкладів фізичних осіб – сукупність відносин, що регулюються цим Законом, суб’єктами яких є Фонд, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, банки та вкладники;
16) тимчасова адміністрація – процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом;
17) уповноважена особа Фонду – працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Розділ ІI 
ПРАВОВИЙ СТАТУС ФОНДУ ТА ЙОГО КЕРІВНІ ОРГАНИ
Стаття 3. Правовий статус Фонду
1. Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
2. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об’єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
3. Фонд є економічно самостійною установою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Національному банку України.
Фонд є установою, що не має на меті отримання прибутку.
4. Фонд має печатки із зображенням Державного герба України із своїм найменуванням, веде облік і звітність відповідно до законодавства.
5. У своїй діяльності Фонд керується Конституцією України та законодавством України.
6. Місцезнаходження Фонду – місто Київ.
7. Органи державної влади та Національний банк України не мають права втручатися в діяльність Фонду щодо реалізації законодавчо закріплених за ним функцій і повноважень. Взаємодія Фонду з Національним банком України та органами державної влади здійснюється в межах, визначених цим Законом, іншими актами законодавства.
8. Керівними органами Фонду є адміністративна рада та виконавча дирекція.
9. Реорганізація та ліквідація Фонду здійснюються на підставі окремого закону.
Стаття 4. Функції Фонду
1. Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
2. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції:
1) веде реєстр учасників Фонду;
2) акумулює кошти, отримані з джерел, визначених статтею 19 цього Закону, здійснює контроль за повнотою і своєчасністю перерахування зборів кожним учасником Фонду;
3) інвестує кошти Фонду в державні цінні папери України;
4) здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;
5) здійснює регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб;
6) бере участь в інспекційних перевірках проблемних банків за пропозицією Національного банку України;
7) застосовує до банків та їх керівників відповідно фінансові санкції і накладає адміністративні штрафи;
8) здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов’язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку;
9) здійснює перевірки банків щодо дотримання законодавства про систему гарантування вкладів фізичних осіб;
10) надає фінансову підтримку приймаючому банку;
11) здійснює прогнозування потенційних витрат Фонду на виведення неплатоспроможних банків з ринку та відшкодування коштів вкладникам.
3. Фонд здійснює інші функції в межах своїх повноважень, визначених цим Законом, іншими актами законодавства.
Стаття 5. Підзвітність Фонду
1. Фонд підзвітний Кабінету Міністрів України та Національному банку України.
Підзвітність Фонду означає:
1) делегування та відкликання Кабінетом Міністрів України свого представника в адміністративну раду Фонду;
2) делегування та відкликання Національним банком України своїх представників в адміністративну раду Фонду.
Фонд до 1 липня наступного за звітним року подає Кабінету Міністрів України і Національному банку України річний звіт разом з аудиторським висновком.
Стаття 6. Нормативно-правові акти Фонду
1. У межах своїх функцій та повноважень Фонд здійснює нормативне регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
2. Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов’язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.
3. Фонд видає нормативно-правові акти у формі інструкцій, положень, правил.
4. Нормативно-правові акти Фонду підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.
Стаття 7. Звітність Фонду
1. Щорічно Фонд складає річний звіт, який включає звіт про діяльність Фонду за звітний рік та фінансову звітність.
2. Достовірність фінансової звітності Фонду підтверджується незалежним аудитором, який визначається адміністративною радою Фонду.
3. Фінансова звітність Фонду оприлюднюється в газетах \”Урядовий кур’єр\”, \”Голос України\” не пізніше 1 липня наступного за звітним року.
4. Річний звіт оприлюднюється на офіційній сторінці Фонду в мережі Інтернет не пізніше 1 липня наступного за звітним року.
Стаття 8. Склад та порядок формування адміністративної ради Фонду
1. Адміністративна рада Фонду складається з п’яти осіб – один представник Кабінету Міністрів України, два представники Національного банку України, один представник профільного комітету Верховної Ради України та директор – розпорядник Фонду (за посадою).
2. Адміністративну раду Фонду очолює голова, який щорічно обирається адміністративною радою Фонду з числа її членів. Головою адміністративної ради Фонду не може бути обраний директор – розпорядник Фонду.
3. Членом адміністративної ради Фонду може бути особа, яка є громадянином України, постійно проживає в Україні, має повну вищу освіту в галузі економіки, фінансів чи права, стаж роботи за фахом не менше п’яти років, бездоганну ділову репутацію і не має непогашених судимостей за вчинення корисливих злочинів. Член адміністративної ради Фонду не може бути керівником, учасником або пов’язаною особою банку.
4. Строк повноважень члена адміністративної ради Фонду, крім директора – розпорядника Фонду, становить чотири роки і може бути продовжений, але не більше ніж на один строк.
5. У разі закінчення строку повноважень члена адміністративної ради Фонду відповідний орган чи організація, які його делегували, у місячний строк делегує до складу адміністративної ради Фонду нового представника або приймає рішення про продовження строку повноважень члена адміністративної ради Фонду.
6. Повноваження члена адміністративної ради Фонду можуть бути достроково припинені за поданням органу, який його делегував. Повноваження члена адміністративної ради Фонду також припиняються за ініціативою адміністративної ради Фонду у разі:
{Абзац перший частини шостої статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5411-VI від 02.10.2012}
1) подання заяви про припинення повноважень за власним бажанням;
2) неможливості виконання покладених на нього обов’язків, у тому числі за станом здоров’я;
3) припинення трудових відносин з органом, який його делегував;
4) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього;
5) смерті або на підставі рішення суду про визнання його недієздатним, обмежено дієздатним, безвісно відсутнім чи оголошення померлим;
{Пункт 5 частини шостої статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5411-VI від 02.10.2012}
6) втрати громадянства України;
{Частину шосту статті 8 доповнено пунктом 6 згідно із Законом № 5411-VI від 02.10.2012}
7) відсутності без поважних причин на трьох і більше засіданнях адміністративної ради Фонду поспіль.
{Частину шосту статті 8 доповнено пунктом 7 згідно із Законом № 5411-VI від 02.10.2012}
7. Орган, який делегував члена адміністративної ради Фонду, повноваження якого достроково припинено відповідно до частини шостої цієї статті, зобов’язаний делегувати до складу адміністративної ради Фонду нового представника у місячний строк після дострокового припинення повноважень попереднього представника.
8. Повноваження директора – розпорядника Фонду як члена адміністративної ради Фонду припиняються у зв’язку із звільненням його з посади директора – розпорядника Фонду.
9. Члени адміністративної ради Фонду здійснюють свої функції на громадських засадах. Членам адміністративної ради Фонду відшкодовуються витрати, понесені у зв’язку з виконанням ними повноважень відповідно до цього Закону та регламенту адміністративної ради Фонду.
10. Питання організації діяльності адміністративної ради Фонду та порядок діловодства визначаються регламентом, який затверджується на її засіданні.
11. Розміщення та організаційно-матеріальне забезпечення адміністративної ради Фонду здійснюється Фондом за рахунок його кошторисних витрат.
Стаття 9. Повноваження адміністративної ради Фонду та голови адміністративної ради Фонду
1. Адміністративна рада Фонду здійснює такі повноваження:
1) затверджує регламент адміністративної ради Фонду;
2) затверджує кошторис витрат Фонду;
3) затверджує стратегію розвитку Фонду та річний план його діяльності;
4) затверджує засади інвестиційної політики Фонду та щорічний інвестиційний план Фонду;
5) призначає на посаду та звільняє з посади директора – розпорядника Фонду;
6) затверджує персональний склад виконавчої дирекції Фонду за поданням директора – розпорядника Фонду;
7) погоджує рішення виконавчої дирекції про участь Фонду в міжнародних організаціях у сфері гарантування (страхування) депозитів;
8) затверджує рішення виконавчої дирекції Фонду про встановлення спеціального збору до Фонду або диференційованих зборів до Фонду залежно від ризиків банків;
9) затверджує рішення виконавчої дирекції Фонду про залучення кредиту або безповоротної фінансової допомоги;
10) щорічно визначає аудитора для проведення аудиторської перевірки Фонду;
11) затверджує річний звіт Фонду;
12) приймає рішення про проведення позачергової аудиторської перевірки Фонду і визначає аудитора для її проведення;
13) затверджує положення про службу внутрішнього аудиту Фонду, призначає та звільняє керівника служби внутрішнього аудиту, заслуховує та затверджує звіти служби внутрішнього аудиту;
14) затверджує вимоги до розкриття інформації про діяльність Фонду;
15) затверджує порядок та умови оплати праці членів виконавчої дирекції Фонду;
16) затверджує перелік посад працівників Фонду, на які поширюються вимоги частини другої статті 16 цього Закону, визначає умови надання Фондом позик таким працівникам;
17) приймає рішення про збільшення граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.
{Пункт 17 частини першої статті 9 в редакції Закону № 5411-VI від 02.10.2012}
2. Голова адміністративної ради Фонду здійснює такі повноваження:
1) організовує засідання адміністративної ради Фонду та головує на них;
2) підписує протоколи засідань адміністративної ради Фонду;
3) розподіляє обов’язки між членами адміністративної ради Фонду;
4) здійснює інші повноваження і функції відповідно до регламенту адміністративної ради Фонду.
Стаття 10. Порядок роботи адміністративної ради Фонду
1. Порядок роботи адміністративної ради Фонду визначається її регламентом.
2. Адміністративна рада Фонду проводить чергові засідання не рідше одного разу на квартал.
3. Адміністративна рада Фонду може проводити позачергові засідання за ініціативою її голови або на вимогу не менше ніж трьох її членів чи на вимогу виконавчої дирекції Фонду.
4. Рішення адміністративної ради Фонду приймаються на засіданнях простою більшістю голосів за умови участі в засіданні не менше ніж чотирьох її членів. У разі рівного розподілу голосів голос голови адміністративної ради є вирішальним.
5. Рішення адміністративної ради Фонду можуть прийматися шляхом опитування її членів відповідно до регламенту адміністративної ради Фонду.
6. У разі розгляду адміністративною радою Фонду питання призначення, звільнення з посади директора – розпорядника Фонду директор – розпорядник Фонду участі в голосуванні не бере.
Стаття 11. Виконавча дирекція Фонду
1. Виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду.
2. Виконавча дирекція Фонду складається з п’яти членів. Директор – розпорядник Фонду та його заступники входять до складу виконавчої дирекції Фонду за посадою.
3. Членами виконавчої дирекції Фонду можуть бути громадяни України, які постійно проживають в Україні, мають повну вищу освіту в галузі економіки, фінансів чи права, стаж роботи за фахом не менше ніж п’ять років, бездоганну ділову репутацію, не мають непогашених судимостей за вчинення корисливих злочинів та працюють у Фонді на постійній основі. Член виконавчої дирекції Фонду не може бути керівником, учасником або пов’язаною особою банку.
4. Директор – розпорядник Фонду має заступників, які призначаються та звільняються ним за погодженням з адміністративною радою Фонду. Кількість заступників директора – розпорядника Фонду визначається штатним розписом, але не може перевищувати чотири особи.
5. Рішення виконавчої дирекції Фонду приймаються на засіданнях простою більшістю голосів за умови участі в засіданні не менше ніж чотирьох членів виконавчої дирекції. У разі рівного розподілу голосів голос директора – розпорядника Фонду є вирішальним.
6. Порядок організації роботи та проведення засідань виконавчої дирекції Фонду визначається її регламентом.
Стаття 12. Повноваження виконавчої дирекції Фонду
1. Виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення діяльності Фонду:
1) приймає рішення про виключення банку з числа учасників Фонду;
2) складає проект кошторису витрат Фонду та подає його на затвердження адміністративній раді Фонду;
3) подає на затвердження адміністративній раді Фонду річний звіт Фонду;
4) скликає позачергові засідання адміністративної ради Фонду;
5) щорічно подає на розгляд адміністративної ради Фонду пропозиції щодо визначення аудитора для проведення аудиторської перевірки Фонду;
6) визначає структуру Фонду, затверджує положення про його структурні підрозділи;
7) затверджує штатний розпис Фонду, умови та форми оплати праці працівників Фонду, крім членів виконавчої дирекції Фонду;
8) приймає рішення про участь Фонду у міжнародних організаціях у сфері гарантування (страхування) депозитів з подальшим погодженням цього рішення адміністративною радою Фонду;
9) приймає рішення про матеріально-технічне та кадрове забезпечення діяльності Фонду в межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду;
10) приймає нормативно-правові акти Фонду;
11) затверджує регламент виконавчої дирекції Фонду;
12) подає на затвердження адміністративній раді Фонду положення про службу внутрішнього аудиту та пропозиції щодо кандидатури керівника служби внутрішнього аудиту.
2. Виконавча дирекція Фонду має такі повноваження щодо джерел формування коштів Фонду:
1) приймає рішення про встановлення спеціального збору до Фонду або диференційованих зборів до Фонду залежно від ризиків банків;
2) приймає рішення про необхідність залучення кредитів Кабінету Міністрів України, Національного банку України та/або безповоротної фінансової допомоги за рахунок Державного бюджету України;
3) подає на затвердження адміністративній раді Фонду інвестиційний план Фонду;
4) приймає рішення про інвестування коштів Фонду відповідно до інвестиційного плану;
5) приймає рішення про нарахування та стягнення пені за несвоєчасне перерахування банком зборів до Фонду.
3. Виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами:
1) визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду;
2) визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону;
3) визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних;
4) приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;
5) затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів;
6) приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов’язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду.
4. Виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері регуляторної діяльності:
1) затверджує порядок проведення перевірок банків Фондом та участі працівників Фонду в інспекційних перевірках, що здійснюються Національним банком України у проблемних банках;
2) приймає рішення про здійснення планових або позапланових перевірок банків Фондом чи про участь працівників Фонду в інспекційних перевірках, що здійснюються Національним банком України у проблемних банках;
3) затверджує плани перевірок та результати їх здійснення;
4) затверджує порядок та форми подання банками звітності до Фонду;
5) приймає рішення про подання банком інформації, іншої ніж звітність, відповідно до цього Закону.
5. Виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку:
1) визначає умови та порядок здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків відповідно до цього Закону;
2) призначає та відсторонює від виконання обов’язків уповноважену особу Фонду;
3) визначає додаткові вимоги до уповноваженої особи Фонду, правила контролю за уникненням конфлікту інтересів;
4) затверджує кошторис витрат Фонду на здійснення тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку в межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду;
5) затверджує кошторис витрат банку, пов’язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку;
6) визначає в межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду, додаткові види матеріального заохочення уповноваженої особи Фонду;
7) затверджує план врегулювання та зміни до нього;
8) погоджує умови відчуження активів і зобов’язань від неплатоспроможного банку на користь приймаючого банку, умови продажу неплатоспроможного банку інвестору або створення перехідного банку і його продажу інвестору;
9) ухвалює рішення про надання фінансової підтримки приймаючому банку;
10) затверджує звіт уповноваженої особи Фонду про виконання плану врегулювання і приймає рішення про припинення тимчасової адміністрації банку;
11) звертається до Національного банку України з пропозицією про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;
12) визначає порядок складання та затверджує реєстр акцептованих вимог кредиторів;
13) затверджує результати інвентаризації майна банку та формування його ліквідаційної маси;
14) визначає порядок та способи реалізації майна банку, що ліквідується;
15) затверджує ліквідаційний баланс та звіт уповноваженої особи Фонду про завершення ліквідаційної процедури;
16) за умови недоступності вкладів у банку приймає рішення про надання цільової позики банку з метою забезпечення виплат відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону. Сума здійснених виплат вираховується із суми зобов’язань Фонду перед вкладниками в разі ліквідації банку та відшкодовується Фонду за рахунок активів банку;
17) за умови недостатності коштів у банку для оплати витрат, пов’язаних із здійсненням діяльності, проведенням заходів та залученням до роботи осіб відповідно до пункту 2 частини шостої статті 36, пунктів 7 і 8 частини другої статті 37 та частини четвертої статті 47 цього Закону, виконавча дирекція Фонду приймає рішення про оплату таких витрат банку за рахунок коштів Фонду.
{Частину п\’яту статті 12 доповнено пунктом 17 згідно із Законом № 5411-VI від 02.10.2012}
6. Виконавча дирекція Фонду приймає рішення з інших питань, що випливають із цього Закону, мети діяльності Фонду, які не належать до компетенції адміністративної ради Фонду.
Стаття 13. Призначення на посаду та звільнення з посади директора – розпорядника Фонду
1. Директор – розпорядник Фонду призначається на посаду та звільняється з посади адміністративною радою Фонду більшістю від її складу.
2. Директором – розпорядником Фонду може бути громадянин України, який постійно проживає в Україні, має повну вищу освіту в галузі економіки, фінансів чи права, стаж роботи за фахом не менше ніж п’ять років, бездоганну ділову репутацію та не має непогашених судимостей за вчинення корисливих злочинів. Директор – розпорядник Фонду не може бути керівником, учасником або пов’язаною особою банку.
3. Директор – розпорядник Фонду призначається на посаду строком на п’ять років з можливістю повторного призначення не більше ніж на один строк.
4. Директор – розпорядник Фонду може бути достроково звільнений з посади адміністративною радою Фонду в разі:
1) подання заяви про припинення повноважень за власним бажанням;
2) неможливості виконання покладених на нього обов’язків, у тому числі за станом здоров’я, що підтверджується відповідним медичним висновком;
3) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього;
4) смерті або на підставі рішення суду про визнання його недієздатним, безвісно відсутнім чи оголошення померлим;
5) виявлення обставин, що свідчать про невідповідність директора – розпорядника Фонду вимогам, визначеним частиною другою цієї статті.
Стаття 14. Повноваження директора – розпорядника Фонду
1. Директор – розпорядник Фонду здійснює такі повноваження:
1) керує поточною діяльністю Фонду;
2) діє від імені Фонду і представляє його інтереси без довіреності у відносинах з державними органами, Національним банком України, банками, міжнародними організаціями, іншими юридичними та фізичними особами;
3) головує на засіданнях та керує діяльністю виконавчої дирекції Фонду;
4) підписує протоколи засідань, рішення виконавчої дирекції Фонду, а також договори, що укладаються Фондом;
5) розподіляє обов’язки між заступниками директора – розпорядника Фонду;
6) видає розпорядчі акти (накази, розпорядження, доручення), обов’язкові до виконання усіма працівниками Фонду;
7) призначає на посади та звільняє з посад працівників Фонду відповідно до законодавства України про працю.
2. Директор – розпорядник Фонду має право делегувати виконання окремих своїх повноважень іншим працівникам Фонду в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Фонду.
3. Директор – розпорядник Фонду несе персональну відповідальність за діяльність Фонду та виконання покладених на нього завдань.
Стаття 15. Внутрішній аудит
1. У Фонді створюється служба внутрішнього аудиту, що діє на підставі положення, затвердженого адміністративною радою Фонду за поданням виконавчої дирекції Фонду. Служба внутрішнього аудиту у своїй діяльності підзвітна адміністративній раді Фонду. Керівник служби внутрішнього аудиту призначається та звільняється з посади адміністративною радою Фонду.
2. Служба внутрішнього аудиту виконує такі функції:
1) здійснює періодичні перевірки діяльності Фонду на предмет дотримання вимог законодавства, нормативно-правових актів Фонду та рішень органів управління Фонду;
2) перевіряє результати фінансової та інвестиційної діяльності Фонду;
3) здійснює інші функції відповідно до положення про службу внутрішнього аудиту.
3. Служба внутрішнього аудиту регулярно (на перше число кожного кварталу) надає звіти адміністративній раді Фонду з висновками та пропозиціями щодо питань, віднесених до її повноважень. Звіти служби внутрішнього аудиту підлягають затвердженню адміністративною радою Фонду. Висновки та пропозиції служби внутрішнього аудиту є обов’язковими для врахування у діяльності Фонду.
{Частина третя статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5411-VI від 02.10.2012}
Стаття 16. Працівники Фонду
1. Для цілей цього Закону працівниками Фонду вважаються особи, які безпосередньо беруть участь у виконанні функцій Фонду та займають посади, передбачені штатним розписом. Положення цієї статті не поширюються на осіб, які перебувають з Фондом у трудових відносинах, однак при цьому не беруть участі у виконанні функцій Фонду (зокрема технічний персонал).
2. Працівникам Фонду за переліком посад, який затверджується адміністративною радою Фонду, забороняється:
1) бути керівником, учасником або пов’язаною особою банку (крім перехідного банку);
2) отримувати позики, у тому числі кредити від банків, крім позик від Фонду;
3) перебувати у трудових відносинах з банками;
4) займатися підприємницькою діяльністю, виконувати роботу за сумісництвом, крім викладацької, наукової та іншої творчої діяльності.
{Частину другу статті 16 доповнено пунктом 4 згідно із Законом № 5411-VI від 02.10.2012}
3. Працівники Фонду зобов’язані додержуватися вимог законодавства про збереження банківської та комерційної таємниці щодо будь-яких документів та інформації, одержаних ними про діяльність банків у зв’язку з виконанням посадових обов’язків та забезпеченням виконання функцій Фонду.
4. Посадові особи Фонду, у тому числі члени адміністративної ради Фонду, члени виконавчої дирекції Фонду, працівники Фонду, визначені частиною першою цієї статті, під час виконання покладених на Фонд функцій перебувають під захистом закону:
1) посадові особи Фонду не несуть особистої відповідальності за будь-які дії або бездіяльність, якщо вони діяли добросовісно і на законних підставах. Позови, подані проти посадових осіб Фонду, вважаються позовами, поданими проти Фонду;
2) фінансова відповідальність, у тому числі за шкоду, заподіяну внаслідок професійної помилки, життя та здоров’я посадових осіб Фонду мають бути застраховані відповідно до законодавства та нормативно-правових актів Фонду;
3) шкода, заподіяна внаслідок професійної помилки посадової особи Фонду, відшкодовується згідно із законодавством, нормативно-правовими актами Фонду та договорами страхування;
4) образа посадової особи Фонду, опір, погроза, насильство та інші дії, що перешкоджають виконанню покладених на посадову особу функцій, тягнуть за собою встановлену законом відповідальність.
5. Працівникам Фонду заборонено розголошувати інформацію, що становить державну таємницю, банківську таємницю або іншу конфіденційну та/або службову інформацію, яка стала відома їм у зв’язку з виконанням ними своїх посадових (службових) обов’язків, у тому числі і в разі припинення трудових відносин з Фондом, крім випадків, установлених законом.
{Статтю 16 доповнено новою частиною згідно із Законом № 5411-VI від 02.10.2012}
6. Положення частин четвертої і п’ятої цієї статті поширюються на консультантів та інших осіб, залучених Фондом для виконання його функцій.
{Частина шоста статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5411-VI від 02.10.2012}
Розділ ІІI 
УЧАСТЬ У ФОНДІ
Стаття 17. Учасники Фонду
1. Учасниками Фонду є банки. Участь банків у Фонді є обов’язковою. Особливості участі перехідного банку у Фонді визначаються цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду.
2. Банк набуває статусу учасника Фонду в день отримання ним банківської ліцензії.
3. Банк зобов’язаний сплачувати до Фонду збори, визначені цим Законом, дотримуватися інших вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду.
4. Фонд має право безоплатно одержувати від банку інформацію про його діяльність, пояснення з окремих питань, будь-які документи, необхідні для здійснення перевірки та виконання Фондом інших функцій, передбачених цим Законом. Банк зобов’язаний надавати Фонду на його вимогу або відповідно до вимог законодавства документи та іншу інформацію, необхідні для виконання Фондом функцій, передбачених цим Законом. Банки надають інформацію, що містить банківську таємницю, у порядку, встановленому Законом України \”Про банки і банківську діяльність\”.
5. Фонд виключає банк з числа учасників Фонду в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
6. Фонд веде реєстр учасників Фонду в порядку, передбаченому нормативно-правовими актами Фонду.
Стаття 18. Інформація для вкладників
1. Банк зобов’язаний:
1) розміщувати у всіх приміщеннях банку, де вкладникам надаються банківські послуги, інформацію про систему обов’язкового гарантування вкладів фізичних осіб та про участь банку у Фонді;
2) виконувати інші заходи щодо інформування вкладників, передбачені цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду.
2. Учасник Фонду в разі посилання у своїй рекламі на участь у Фонді зобов’язаний вказувати інформацію про граничний розмір відшкодування коштів за вкладами, номер та дату видачі свідоцтва учасника Фонду.
3. Фонд зобов’язаний двічі на рік, станом на 1 січня та 1 липня, публікувати в газетах \”Урядовий кур’єр\” та \”Голос України\” перелік учасників Фонду не пізніше ніж через один місяць після настання відповідних строків. Фонд зобов’язаний додатково публікувати в зазначених газетах інформацію про зміни в переліку учасників Фонду не пізніше ніж через 14 днів після внесення відповідних змін до реєстру учасників Фонду. Перелік учасників Фонду також розміщується на офіційній сторінці Фонду в мережі Інтернет.
Розділ IV 
ПОРЯДОК ФОРМУВАННЯ КОШТІВ ФОНДУ
Стаття 19. Джерела формування коштів Фонду
1. Джерелами формування коштів Фонду є:
1) початкові збори з учасників Фонду;
2) регулярні збори з учасників Фонду;
3) спеціальний збір до Фонду;
4) доходи, одержані від інвестування коштів Фонду в державні цінні папери України;
5) доходи, одержані у вигляді процентів, нарахованих Національним банком України за залишками коштів на рахунках Фонду, відкритих в Національному банку України;
6) кредити, залучені від Національного банку України;
7) неустойка (штрафи, пеня), що стягується відповідно до цього Закону;
8) кошти, що були внесені Національним банком України в розмірі 20 мільйонів гривень на день створення Фонду;
9) кошти з Державного бюджету України;
10) доходи від надання фінансової підтримки приймаючому банку;
11) благодійні внески, гранти, технічна допомога, у тому числі від іноземних осіб;
12) кошти, отримані від виконання заходів, передбачених планом врегулювання, зокрема від продажу неплатоспроможного банку або перехідного банку, ліквідації банку.
2. Кошти Фонду можуть формуватися з інших джерел, не заборонених законодавством України.
3. Мінімальний обсяг коштів Фонду не може бути нижчим за 2,5 відсотка від суми гарантованих Фондом коштів вкладників у межах суми відшкодування з урахуванням суми зборів з учасників Фонду, які мають надійти протягом наступного кварталу. За умов досягнення мінімальної межі або ризику суттєвого зменшення обсягу коштів Фонду Фонд має право вжити заходів для поповнення коштів Фонду за рахунок джерел, визначених частиною першою цієї статті.
Стаття 20. Розпорядження коштами Фонду
1. Фонд є єдиним розпорядником коштів, акумульованих у процесі його діяльності.
2. Кошти Фонду не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню і можуть використовуватися Фондом виключно для:
1) виплати гарантованої суми відшкодування вкладникам коштів за вкладами відповідно до цього Закону;
2) покриття витрат, пов’язаних з виконанням покладених на Фонд функцій та повноважень, зокрема, пов’язаних з процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду, у тому числі витрат Фонду, передбачених пунктом 17 частини п’ятої статті 12 цього Закону;
{Пункт 2 частини другої статті 20 в редакції Закону № 5411-VI від 02.10.2012}
3) забезпечення поточної діяльності Фонду, утримання його апарату, розвитку його матеріально-технічної бази в межах кошторису витрат, затвердженого адміністративною радою Фонду;
4) надання фінансової підтримки приймаючому банку;
5) надання позик працівникам Фонду в межах кошторису витрат, затвердженого адміністративною радою Фонду, та у порядку, передбаченому нормативно-правовими актами Фонду;
6) надання цільової позики для авансування виплат вкладникам банку відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону протягом дії тимчасової адміністрації.
3. Фонд має право інвестувати кошти в державні цінні папери України.
4. Фонд здійснює інвестиційну діяльність на засадах затвердженого адміністративною радою Фонду інвестиційного плану виходячи із потреб забезпечення виконання функцій Фонду.
Стаття 21. Початковий збір до Фонду
1. Банк – учасник Фонду протягом 30 календарних днів з дня одержання банківської ліцензії зобов’язаний сплатити до Фонду початковий збір у розмірі 1 відсотка свого статутного капіталу, крім випадків, передбачених цим Законом.
2. Банк – учасник Фонду, створений у результаті реорганізації, звільняється від сплати початкового збору в разі сплати початкового збору до Фонду банками, які реорганізувалися, та набуває усіх прав і обов’язків щодо участі у Фонді.
3. Перехідний банк звільняється від сплати початкового внеску до Фонду.
Стаття 22. Регулярний збір до Фонду
1. Учасник Фонду зобов’язаний станом на останній робочий день кожного кварталу здійснювати нарахування регулярного збору до Фонду. Розмір базової річної ставки збору становить 0,5 відсотка бази нарахування в національній валюті та 0,8 відсотка бази нарахування в іноземній валюті.
У разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку такий банк зобов’язаний у день прийняття зазначеного рішення нарахувати регулярний збір до Фонду за період з дня, наступного за днем закінчення останнього розрахункового періоду до дня, що передує прийняттю такого рішення, та сплатити його до Фонду протягом 15 днів.
Базою нарахування є середньоарифметична за розрахунковий період сума щоденних балансових залишків на рахунках з обліку вкладів та відсотків за ними.
{Абзац третій частини першої статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5411-VI від 02.10.2012}
Фонд має право встановлювати своїм нормативно-правовим актом порядок розрахунку розміру регулярних зборів до Фонду у формі диференційованих зборів. Розрахунок розміру диференційованого збору проводиться шляхом зважування базової річної ставки збору за ступенем ризику. Розмір диференційованого збору має бути не менше розміру базової річної ставки.
Методика оцінки ступеню ризиків банку для розрахунку диференційованих зборів встановлюється нормативно-правовим актом Фонду, що підлягає погодженню з Національним банком України.
2. Учасник Фонду визначає залишки за вкладами в іноземній валюті, національній валюті України за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день такого визначення.
3. Учасник Фонду зобов’язаний здійснювати сплату регулярного збору до Фонду щоквартально до 15 числа місяця, наступного за кварталом, за який здійснюється сплата.
{Частина третя статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5411-VI від 02.10.2012}
Стаття 23. Спеціальний збір до Фонду
1. Фонд має право прийняти рішення про встановлення спеціального збору до Фонду у разі, якщо поточні доходи Фонду є недостатніми для виконання ним у повному обсязі своїх зобов’язань щодо виплати відшкодування за вкладами та/або щодо обслуговування та погашення залучених кредитів.
2. Учасник Фонду зобов’язаний здійснити сплату спеціального збору до Фонду у строки та згідно з умовами, встановленими нормативно-правовими актами Фонду.
3. Загальний розмір спеціального збору, сплаченого учасниками Фонду протягом року, не має перевищувати розміру регулярного збору з учасника Фонду, сплаченого учасником Фонду за попередній рік.
Стаття 24. Пеня за несплату та несвоєчасну сплату зборів до Фонду, штрафи за адміністративні порушення
1. Банк за несвоєчасну або неповну сплату зборів до Фонду сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від розміру неперерахованої суми за кожний день прострочення (включаючи день сплати).
2. Фонд має право звернутися до:
1) Національного банку України з вимогою про безспірне списання своєчасно не сплачених сум зборів до Фонду та нарахованої пені у випадку несплати учасником відповідних сум протягом одного місяця з дня сплати, встановленого цим Законом;
2) суду з позовом про стягнення з учасника Фонду своєчасно не сплачених сум зборів до Фонду та нарахованої пені.
3. Фонд накладає адміністративні штрафи на керівників банків відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення.
{Абзац перший частини третьої статті 24 в редакції Закону № 5411-VI від 02.10.2012}
{Абзац другий частини третьої статті 24 виключено на підставі Закону № 5411-VI від 02.10.2012}
Протоколи про вчинення правопорушення складаються працівниками Фонду. Провадження у справах про адміністративні правопорушення, передбачені цією статтею, здійснюються відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Стаття 25. Кредитування Фонду та внесення державою коштів на безповоротній основі
1. Для виконання покладених на нього функцій Фонд має право залучати кредити від Кабінету Міністрів України або отримати внесок держави на безповоротній основі на відповідний рік у разі, якщо з початку року обсяг коштів Фонду, що можуть бути використані Фондом на цілі, передбачені пунктами 1 і 4 частини другої статті 20 цього Закону, зменшується більше ніж на 70 відсотків.
2. Фонд подає Міністерству фінансів України заявку на визначення розміру кредиту (внеску) на поточний бюджетний рік, а якщо до закінчення бюджетного року залишилося менше трьох місяців – на наступний рік, із зазначенням форми такого кредиту (внеску) та його розміру.
{Частина друга статті 25 в редакції Закону № 5411-VI від 02.10.2012}
3. Міністерство фінансів України в місячний строк з дня отримання заявки від Фонду розробляє і включає до проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік пропозиції щодо відповідних бюджетних призначень.
{Частина третя статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5411-VI від 02.10.2012}
4. Міністерство фінансів України на підставі рішення Кабінету Міністрів України надає Фонду кошти з Державного бюджету України в межах відповідних бюджетних призначень.
5. У разі виникнення тимчасового дефіциту ліквідності Фонд має право звернутися до Національного банку України за отриманням короткострокового кредиту. Національний банк України має право надати кредит Фонду на умовах, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України.
Розділ V 
ГАРАНТІЇ ФОНДУ ТА ВІДШКОДУВАННЯ КОШТІВ ЗА ВКЛАДАМИ
Стаття 26. Гарантії за вкладом
1. Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Зобов’язання з виплати відсотків за вкладами, нарахованих під час здійснення тимчасової адміністрації, задовольняються відповідно до черговості, встановленої пунктом 4 частини першої статті 52 цього Закону.
{Абзац перший частини першої статті 26 в редакції Закону № 5411-VI від 02.10.2012}
Виконання зобов’язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов’язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Виплата відшкодування здійснюється з урахуванням сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у банку.
Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.
2. Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
3. Фонд гарантує відшкодування коштів за вкладом, який вкладник має в банку, що в подальшому реорганізувався шляхом перетворення, на тих самих умовах, що і до реорганізації.
4. Фонд не відшкодовує кошти:
1) передані банку в довірче управління;
2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень;
3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред’явника;
4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік;
5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб’єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік;
6) розміщені на вклад власником істотної участі банку;
7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку;
8) за вкладом у банку, що є предметом застави та забезпечує виконання зобов’язань вкладника перед цим банком, в обсязі таких зобов’язань;
9) за вкладами у філіях іноземних банків.
5. Відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті відбувається в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до статті 36 цього Закону.
6. Фонд завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами в день внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи.
Стаття 27. Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами
1. Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
2. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
3. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
4. Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
5. Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах \”Урядовий кур’єр\”, \”Голос України\” та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
6. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Стаття 28. Розрахунки з вкладниками
1. Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх представникам та спадкоємцям у національній валюті України в готівковій або безготівковій формі не пізніше семи днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
2. Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти.
3. Фонд не пізніше ніж за 30 днів до закінчення визначеного цим Законом строку ліквідації банку публікує оголошення в газетах \”Урядовий кур’єр\”, \”Голос України\” та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет про завершення Фондом виплат гарантованої суми відшкодування.
Стаття 29. Набуття Фондом права кредитора банку
1. Фонд набуває право кредитора банку на всю суму, що підлягає відшкодуванню вкладникам такого банку відповідно до цього Закону на момент ухвалення рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та переведення банку до Фонду для здійснення тимчасової адміністрації.
2. Фонд також набуває прав кредитора на суму сплачених Фондом витрат, пов’язаних з процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, а також на суму цільової позики, наданої банку протягом дії тимчасової адміністрації.
Розділ VІ 
РЕГУЛЯТИВНА ДІЯЛЬНІСТЬ ФОНДУ
Стаття 30. Регулювання Фондом діяльності банків
1. Фонд здійснює регулювання діяльності банків шляхом:
1) прийняття в межах своїх повноважень нормативно-правових актів, обов’язкових до виконання банками;
2) здійснення контролю за виконанням зобов’язань банків у зв’язку з їх участю в системі гарантування вкладів фізичних осіб;
3) виведення неплатоспроможних банків з ринку;
4) в інших формах, передбачених цим Законом.
2. Регулятивні повноваження Фонду, визначені цим Законом, поширюються на всі банки в Україні. Банки зобов’язані дотримуватися нормативно-правових актів Фонду та виконувати вимоги, встановлені Фондом у межах його повноважень.
Стаття 31. Звітність банків перед Фондом
1. Банк зобов’язаний подавати до Фонду балансові звіти, аудиторські висновки, регулярну звітність щодо залучених ним вкладів та сплати зборів до Фонду у строки, формі та відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.
2. Фонд має право вимагати від банку подання інформації з окремих питань діяльності. Банк зобов’язаний подати таку інформацію до Фонду у строки та формі, визначених відповідною вимогою Фонду. Банки надають інформацію, що містить банківську таємницю, у порядку, встановленому Законом України \”Про банки і банківську діяльність\”.
Стаття 32. Перевірки банків
1. Фонд має право здійснювати перевірку банку щодо контролю за виконанням ним зобов’язань у зв’язку з участю в системі гарантування вкладів фізичних осіб на предмет:
1) достовірності наданої Фонду звітності;
2) повноти і своєчасності розрахунків з Фондом за зборами до Фонду та нарахованою пенею;
3) повноти і достовірності ведення бази даних про вкладників;
4) дотримання вимог щодо інформування вкладників про участь банку у Фонді;
5) дотримання інших вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду.
2. Перевірка банку здійснюється працівниками Фонду відповідно до затвердженого виконавчою дирекцією Фонду плану перевірки.
3. Фонд має право здійснювати планову перевірку банку не частіше одного разу на рік. В окремих випадках Фонд має право здійснювати позапланову перевірку банку на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду.
4. Фонд зобов’язаний повідомити банк про проведення планової перевірки не пізніше ніж за 10 днів до початку перевірки.
5. Банк зобов’язаний забезпечити працівникам Фонду:
1) вільний та безоплатний доступ до документів та інформації, у тому числі інформації, що містить банківську таємницю, необхідних для проведення перевірки;
2) надання пояснень з окремих питань на вимогу працівників Фонду;
3) вільний доступ у робочий час до приміщень, де відбувається залучення коштів від фізичних осіб та до виділеного приміщення для розміщення членів інспекційної групи під час проведення перевірки.
6. За клопотанням Фонду працівники Фонду мають бути залучені Національним банком України до проведення інспекційних перевірок банків, віднесених Національним банком України до категорії проблемних. Виконавча дирекція Фонду затверджує для працівника Фонду у складі інспекційної групи Національного банку України окремий план перевірки.
7. Обмеження стосовно отримання інформації, що містить банківську таємницю, не поширюються на працівників Фонду, які в межах наданих цим Законом повноважень здійснюють перевірки.
8. Фонду забороняється надавати матеріали перевірки третім особам, крім випадків, передбачених законом, а також розголошувати інформацію про діяльність банку, що стала відома Фонду під час здійснення

Read More