Науково-практичний коментар до ст. 6 Цивільного процесуального кодексу України

Стаття 6.       Гласність та відкритість судового
розгляду

1.  Розгляд
справ у всіх судах проводиться усно і відкрито.

2. Ніхто
не може бути позбавлений права на інформацію про час і місце розгляду своєї
справи. 

3. Закритий
судовий розгляд допускається у разі, якщо відкритий розгляд може привести до
розголошення державної або іншої таєм­ниці, яка охороняється законом, а також
за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, з метою забезпечення таємниці
усиновлення, запобігання розголошенню відомостей про інтимні чи інші особисті
сторони життя осіб, які беруть участь у справі, або відомостей, що принижують
їх честь і гідність.

4. Особисті
папери, листи, записи телефонних розмов, телеграми та інші види кореспонденції
можуть бути оголошені у судовому засі­данні тільки за згодою осіб, визначених
Цивільним кодексом Украї­ни. Це правило застосовується при дослідженні звуко- і
відеозаписів такого самого характеру.

5. При
розгляді справ у закритому судовому засіданні мають право бути присутні особи,
які беруть участь у справі, а у разі необхідності – свідки, експерти,
спеціалісти і перекладачі.

6. Розгляд
справи у закритому судовому засіданні проводиться з додержанням усіх правил
цивільного судочинства. 

7. Про
розгляд справи в закритому судовому засіданні суд зобов\’язаний постановити
мотивовану ухвалу в нарадчій кімнаті, яка оголошується негайно.

8.  Учасники
цивільного процесу та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні,
мають право робити письмові за­писи, а також використовувати портативні
аудіотехнічні пристрої. Проведення в залі судового засідання фото- і
кінозйомки, відео-, зву­козапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а
також транс­лювання судового засідання по радіо і телебаченню допускаються на
підставі ухвали суду за наявності згоди на це осіб, які беруть участь у справі.

9. Рішення
суду проголошується прилюдно, крім випадків, коли розгляд проводився у
закритому судовому засіданні. Особи, які беруть участь у справі, а також особи,
які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи
обов\’язки, мають право на отримання в суді усної або письмової інформації про
результати розгляду відповідної справи. Особи, які не брали участі у справі,
якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов\’язки, ма­ють право
знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з
документів, долучених до справи, одержувати копії рішень і ухвал.

10.   Хід судового засідання фіксується технічними засобами. По­рядок фіксування судового засідання технічними засобами встановлюється цим Кодексом.

11.
Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, зроблений судом.

(Із доповненнями,
внесеними згідно із Законом України від 16.03.2006р. N3570-IV)

1.
Редакція коментованої статті викликає ряд ускладнень у її тлумаченні та
застосуванні. Перш за все, про назву статті. Якщо буквально розуміти її назву,
виходить, що ЦПК встанов­лює два принципи: гласність та відкритість. Але ж це
зовсім не так тому, що у частині 1 зазначено, що розгляд справ у всіх су­дах
проводиться усно і відкрито. Це більш вдало, оскільки від­критість, тобто
розгляд справ у відкритому судовому засіданні і є головною ознакою принципу
гласності. Але до чого тут ус­ність? Усність є самостійним принципом, який
притаманний не тільки відкритому, але й закритому судовому засіданню, а тепер
ще й попередньому. Автори Концепції в п.1 розділу IV вказують також на такі загальні принципи судочинства як гласність і
від­критість (публічність). Гласність, по їх розумінню, ставить ви­могу
забезпечити усім особам, які мають інтерес у результатах вирішення справи,
можливість брати участь у судовому процесі, а відкритість(публічність) означає
вільний доступ громадськості до судового розгляду і до рішень суду; такий
доступ може бути обмежений законом і лише з легітимною метою (з легітимних
підстав).

В інших джерелах гласність та публічність
розуміють інакше. Так, у словниках гласність судочинства розуміють як
принцип, що проявляється у відкритому
судовому розгляді усіх справ(див.: СЕС. – М. – 1981. – С 315; БЕС. – APT. – 1999 – 2000), а пуб­лічність проявляється у тому, що порушення
кримінальних справ, їх розгляд і вирішення здійснюється відповідним публічним
(де­ржавним) органом, а цивільне
судочинство спрямоване на охорону не
лише прав і законних інтересів громадян, але і державних та суспільних
інтересів(див.: там же с 1092).
Через відкритість виз­начала гласність і ст. 10 ЦПК України 1963 p.. Таке ж визначен­ня гласності міститься і у т. 1 \”Юридичної
енциклопедії\”\” (К.- Вид. \”Укр. енцикл.\” – 1998. – С
596).

2. Другою вимогою принципу гласності є обов\’язок
суду, який розглядає цивільну справу, забезпечити особам, які беруть
участь у справі, право на інформацію про час і місце розгляду їх спра­ви. Важливою є також вимога цього принципу про
надання права учасникам процесу та іншим особам, присутнім у відкритому
судовому засіданні, робити письмові записи, а також використовува­ти
портативні аудіотехнічні пристрої.

3.  Четвертою вимогою цього принципу
є забезпечення особам, які, беруть участь у справі, а також і таким, що не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов\’язки, права на отримання у суді усної
або письмової інформа­ції про результат розгляду справи.
Доповнення до частини 9 комен тованої статті конкретизує право
осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх
права, свободи чи обов\’язки, на отримання в суді письмової або усної інформації про результати розгляду відповідної справи: вони мають такі самі права, як і осо­би, що брали участь у справі (див.:
коментар до ст..27 ЦПК), тобто мають право ознайомитись з матеріалами справи, робити з них ви­тяги, знімати копії документів,
долучених до справи, одержувати копії рішень і ухвал.

4.    Коментована стаття містить і деякі винятки з принципу гласності. Закритий судовий розгляд допускається у разі, якщо:
а) відкритий розгляд справи може призвести
до розголошення державної або іншої таємниці, яка
охороняється законом; б) з метою забезпечення таємниці усиновлення; в) з метою запобігання розголошенню відомостей про інтимні чи
інші особисті сторони життя осіб, які беруть участь у справі; г) з метою запобігання розголо­шення відомостей, що принижують честь і гідність осіб, які беруть участь у справі. У всіх випадках, крім
першого, ініціаторами закритого розгляду мають бути особи, які беруть участь у справі.
Другий виняток – особисті папери, листи, записи телефонних розмов, телеграми та інші види кореспонденції можуть бути оголошені у судовому засіданні тільки за згодою
осіб, які направили кореспонденцію, адресата використання кореспонденції, та інших осіб, зазначених у ст. ст. 303,306,
307 та ін. ЦК України. Ці правила діють і при дослідженні звуко- і відеозаписів.

Третій виняток зводиться до того, що проведення в
залі судового засідання фото- і
кінозйомки, відео -, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання
судового засідання по радіо і телебаченню допускається на підставі ухвали суду
та за згодою осіб, які беруть участь
у справі. Четвертий виняток: якщо справа розглядалась у закритому судовому
засіданні, то рішення повинно проголошуватись також у закритому засіданні. Це
обме­ження, за винятком справ про
усиновлення, не має сенсу, оскільки після
набрання законної сили рішення будуть виконуватися, де за­побігання
розголошенню їх уникнути практично неможливо.