Науково-практичний коментар до ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України

Стаття 11.    
Диспозитивність цивільного судочинства

     1. Суд розглядає цивільні
справи не інакше як за зверненням фізичних
чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу,
в межах заявлених ними вимог і на підставі
доказів сторін та інших
осіб, які беруть участь у справі.

2.   Особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми
права­
ми щодо предмета спору на
власний розсуд. Таке право мають також
особи
(за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної
дієздатності),
в інтересах яких заявлено вимоги.

3. Суд залучає відповідний орган чи особу, яким
законом надано
право захищати права,
свободи та інтереси інших осіб, якщо дії закон­
ного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє.

1. Коментована стаття закріплює головні ознаки
основного при­
нципу цивільного
судочинства – принципу диспозитивності, який визначає механізм виникнення,
розвитку і закінчення цивільної
справи.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному га­
рантується право судового захисту його прав,
свобод і інтересів.
Можливість
здійснення кожною особою права на судовий захист залежить, перш за все, від
самої заінтересованої особи (ст. З ЦПК). Можливість вільно розпоряджатися
своїми матеріальними і проце­
суальними
правами фактично і є принципом диспозитивності, ос­кільки частина 2
коментованої статті зазначає, що особа, яка бере участь у справі,
розпоряджається своїми правами щодо предмету
спору на власний розсуд. Однак справа інколи може бути поруше­на не тільки заінтересованою особою, але і
певними органами та особами, яким надано право захищати права, свободи та
інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси ( ст. З цього Ко­
дексу). Це не слід вважати обмеженням
диспозитивності, оскільки
ЦПК передбачає для заінтересованої особи
можливість впливати на рух справи.

2. Згідно
принципу диспозитивності сторони та інші особи, які
беруть участь у справі (наприклад, треті особи,
які заявляють само­
стійні вимоги на
предмет спору), у будь-якому виді провадження і на будь-якій стадії проваджень
мають можливість розпоряджатися
своїми
процесуальними правами, серед яких особливо важливими є такі їх права, що
впливають на рух та закінчення справи (відмо­
ва позивача від позову, визнання відповідачем позову, закінчення справи
мировою угодою).

3. Принцип
диспозитивності визначає також виникнення, роз­
виток і припинення апеляційного, касаційного та інших видів про­вадження
у цивільному судочинстві. Як і при розгляді справи у суді першої інстанції, сторони можуть розпоряджатися своїми пра­вами по впливу на рух справи в апеляційному
(ст.ст. 300, 306 ЦПК,
та ін.), касаційному (ст. 330, 334 ЦПК) та
виконавчому (ст. 372 ЦПК) провадженнях.