Науково-практичний коментар до ст. 46 Цивільного процесуального кодексу України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 46 Цивільного процесуального кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 46 Цивільного процесуального кодексу України

Стаття 46.     Процесуальні права органів та осіб,яким законом надано право захищати права, свободи
та інтереси інших осіб

 

   1. Органи та інші особи, які відповідно до статті 45 цього Ко­дексу звернулися до суду в інтересах інших осіб
або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов\’язки
особи,
в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову
угоду.

2.     Відмова органів та
інших осіб, які відповідно до статті 45 цього
Кодексу звернулися до суду в інтересах інших
осіб, від поданої ними
заяви або зміна вимог не позбавляє особу, на захист прав, свобод та
інтересів якої подано заяву, права вимагати від суду розгляду справи
та вирішення вимоги у первісному обсязі.

3.      Якщо особа, яка має
цивільну процесуальну дієздатність і в
інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених
вимог, суд зали­
шає заяву без
розгляду.

4.     Прокурор, який не брав
участі у справі, з метою вирішення пи­
тання про наявність підстав для подання апеляційної
чи касаційної
скарги, заяви про перегляд рішення у зв\’язку з винятковими або но-вовиявленими
обставинами, має право знайомитися з матеріалами
справи в суді.

5.     Органи державної влади
та органи місцевого самоврядування, які беруть участь у справі для подання
висновку, мають процесуаль­ні права і обов\’язки, встановлені статтею 27 цього
Кодексу, а також
мають право висловити свою думку щодо вирішення справи по суті.

1. Прокурор у цивільному процесі належить до осіб,
які беруть
участь у справі, а отже, він має юридичну заінтересованість у
справі і наділяється всіма правами цієї групи учасників процесу (див. коментар
до ст. 27 цього Кодексу). Коментована стаття ЦПК і глава 3 розділу III Закону України «Про прокуратуру» окреслю­ють коло додаткових повноважень прокурора у
цивільному про­
цесі. Прокурор має
право підтримувати і змінювати у ході розгляду
справи пред\’явлені їм заяви або відмовитися від них. Відмова про­курора від заяви ще не визначає хід розгляду
справи, тому що осо­
ба, на захист
інтересів якої була подана заява, має право вимагати
розгляду справи по
суті. Прокурор має право вносити апеляційні та
касаційні скарги на рішення, ухвали і постанови суду першої інстанції. Ряд
повноважень прокурор може реалізувати при пере­
гляді судових рішень та їх виконанні (див. коментар до відповідно­го розділу цього Кодексу). Прокурор, який не брав
участі у справі,
з метою вирішення
питання про наявність підстав для апеляційної
чи касаційної скарги, заяви про перегляд рішення у зв\’язку з ви­нятковими або нововиявленими обставинами, має
право знайоми­
тись із матеріалами справи у суді.

2. Процесуальні
права органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та
інтереси інших осіб, залежать від їх
входження до певного кола суб\’єктів цивільних процесуаль­
них відносин.
Оскільки правила про ці органи і особи містяться у главі 4, вони віднесені законом до осіб, які беруть участь у
справі, а відтак, наділені юридичною заінтересованістю. Однак характер їх
заінтересованості інший, ніж у сторін і третіх осіб -вона носить не особистий,
а службовий, посадовий, як правило, характер. їх заінтересованість визначається
найчастіше місцем у
системі органів
держави, їх компетенцією. У справі зазначені ор­гани беруть участь найчастіше з
метою здійснення покладених на
них обов\’язків.

З. Так, наприклад, органи опіки і піклування
беруть участь у справах, пов\’язаних з виконанням батьками, опікунами і піклу­вальниками
обов\’язків по вихованню дітей. Метою участі цих ор­
ганів і осіб у цивільному процесі може бути захист
інтересів інших
осіб і надання
допомоги суду в з\’ясуванні дійсних обставин спра­
ви. Тому коментована стаття і передбачає, що органи та інші особи мають процесуальні права й обов\’язки особи, в
інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду, оскільки
для ос­
таннього потрібно бути
суб\’єктами спірних матеріально-правових
відносин.