Науково-практичний коментар до ст. 51 Цивільного процесуального кодексу України

2)     особи, які за законом
зобов\’язані зберігати в таємниці відомості, що були довірені їм у зв\’язку з
їхнім службовим чи професійним ста­новищем, – про такі відомості;

3)     священнослужителі – про
відомості, одержані ними на сповіді віруючих;

4)   професійні судді,
народні засідателі та присяжні – про обставини обговорення у нарадчій кімнаті питань, що
виникли під час ухвален­ня
рішення чи вироку.

2. Особи, які мають
дипломатичний імунітет, не можуть бути допитані як свідки без їхньої згоди, а
представники дипломатичних представництв – без згоди дипломатичного
представника.

1. Коментована стаття окреслює коло осіб, які не
підлягають допиту як свідки. Виходячи
із змісту статті, їх можна поділити на дві групи: 1) особи, які не можуть взагалі бути допитаними
(абсолютна не­можливість бути свідками); 2) особи, які за певних обставин не можуть
бути допитані як свідки.

2.   Абсолютно
неспроможні бути свідками, по-перше, недієздат­ні фізичні особи.
Уявляється, що свідками у сенсі цієї статті мо­жуть бути повнолітні особи, які не визнані судом недієздатними, неповнолітні
особи та особи, дієздатність яких обмежена (непов­на дієздатність), а також неповнолітні особи, які набули цивільної процесуальної дієздатності внаслідок реєстрації
шлюбу, та особи, які набули повної
цивільної дієздатності у порядку, встановленому ЦПК (див. коментар до ст.ст. 242 – 245 цього Кодексу). Це загальне
правило, оскільки ст. 182 ЦПК допускає допит і малолітніх свідків. Уявляється, що у цивільному судочинстві це повинно
бути вкрай рідким явищем. По-друге, не підлягають допиту як свідки
особи, які перебувають на обліку чи на
лікуванні у психіатричному ліку­вальному
закладі і не здатні через свої психічні вади правильно сприймати обставини, що
мають значення для справи, або давати показання.
При вирішенні питання про неспроможність бути свід­ком потрібна допомога спеціалістів, тому що саме
по собі перебу­вання у лікувальному закладі ще не є перепоною бути
свідком.

3.      Відносна
неспроможність бути свідком виникає у трьох ви­падках. По-перше, підставою
неспроможності можуть бути фізич­ні вади, які виключають можливість
сприймати певні обставини. За інших обставин
особа може бути свідком. По-друге, визначені у статті особи не можуть бути свідками за зазначеними у ній обставинами (п.п. 2, 3, 4 коментованої статті). По-третє, не можуть бути без особистої згоди або без згоди певних осіб
допитані як свідки відповідно особи,
які мають дипломатичний імунітет, та представ­ники дипломатичних
представництв.