Науково-практичний коментар до ст. 53 Цивільного процесуального кодексу України

Стаття
53.     Експерт

1.      Експертом є особа, якій доручено провести дослідження ма­теріальних об\’єктів,
явищ і процесів, що містять інформацію про обставини справи, і дати висновок з
питань, які виникають під час розгляду справи і стосуються сфери її спеціальних
знань.

2.      Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, встановленим Законом
України \”Про судову експертизу\”, і внесена до Державного реєстру
атестованих судових експертів.

3.    Експерт зобов\’язаний з\’явитися за викликом суду, провести повне дослідження і дати
обгрунтований та об\’єктивний письмовий висновок на задані йому питання, а у
разі необхідності – роз\’яснити його.

4.      Під час проведення дослідження експерт повинен забезпечити збереження об\’єкта
експертизи. Якщо дослідження пов\’язане з пов­ним або частковим знищенням об\’єкта експертизи
або зміною його властивостей, експерт має одержати на це
відповідний дозвіл суду, який
оформляється ухвалою.

5.    Експерт не має права за
власною ініціативою збирати матеріа­ли для проведення експертизи; спілкуватися
з особами, які беруть участь у справі, а також іншими учасниками цивільного
процесу, за винятком дій, пов\’язаних з проведенням експертизи; розголошувати
відомості, що стали йому відомі у зв\’язку з проведенням експертизи, або повідомляти
будь-кому, крім суду, про результати експертизи.

6.     Експерт невідкладно
повинен повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у
нього необхідних знань або без
залучення інших експертів.

7.     У разі виникнення
сумніву щодо змісту та обсягу доручення експерт невідкладно заявляє суду клопотання
щодо його уточнення або повідомляє суд про неможливість проведення ним експертизи за заданими питаннями.

8.   Експерт не має права передоручати проведення
експертизи іншій особі.

9.  У разі постановленияухвали
суду про припинення проведення експертизи,
експерт зобов\’язаний негайно подати матеріали справи та інші документи, що використовувалися для проведення експер­тизи.

10.  Експерт має право:

1)    знайомитися з
матеріалами справи, що стосуються предмета дослідження;

2)  заявляти клопотання про
подання йому додаткових матеріалів і зразків;

3) викладати у висновку
судової експертизи виявлені в ході її проведення факти, які мають значення для справи і з
приводу яких йому не були задані
питання;

4)    бути присутнім під час
вчинення процесуальних дій, що стосу­ються предмета і об\’єктів дослідження;

5)    задавати питання
особам, які беруть участь у справі, та свід­кам;

6)      користуватися іншими
правами, встановленими Законом Ук­раїни \”Про судову експертизу\”.

    11.     Експерт має право на
оплату виконаної роботи та на компен­сацію витрат, пов\’язаних з проведенням експертизи і
викликом до суду.

12.   Експерт може
відмовитися від давання висновку, якщо подані йому матеріали недостатні для виконання
покладених на нього обов\’язків. Заява про відмову повинна бути вмотивованою.

13. За завідомо
неправдивий висновок або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього
обов\’язків експерт несе кримінальну
відповідальність, а за невиконання інших обов\’язків – відповідальність,
встановлену законом.

1.  Коментована стаття визначає, хто є експертом
у цивільно­му судочинстві: це особа, якій доручено
проведення дослідження об\’єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини справи.

Результатом цього дослідження є формулювання
висновку ек­сперта як спеціаліста у певній сфері знань. Згідно зі ст. 10 Закону
України «Про судову експертизу» судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для
надання висновку з до­сліджуваних питань. Фахівці державних
спеціалізованих установ і відомчих служб, що
проводять судові експертизи, повинні мати вищу освіту, пройти відповідну
підготовку та атестацію як судо­ві експерти
певної спеціальності. Частина 2 коментованої статті встановлює і таку умову:
експертом може бути особа, внесена до державного реєстру атестованих судових
експертів, хоча ст. 9 за­значеного
Закону не така категорична і зазначає, що проведення експертиз повинно доручатися переважно фахівцям,
внесеним до Реєстру судових експертів.

2.   Коментована
стаття визначає коло обов\’язків експерта у цивільному судочинстві, головним з яких є його обов\’язок з\’явитися за викликом суду, провести повне дослідження,
надати обгрунто­ваний та об\’єктивний
письмовий висновок і у разі необхідності роз\’яснити його. До обов\’язків
експерта згідно з коментованою статтею та
статтею 12 Закону України «Про судову експертизу» відносяться також
забезпечення збереження об\’єкта експертизи; обов\’язок
не збирати за власною ініціативою матеріали; не спіл­куватися з учасниками процесу, за винятком дій,
пов\’язаних з про­веденням експертизи; не розголошувати відомості та результати
експертизи; невідкладно повідомити суд про неможливість прове­дення ним
експертизи; не передоручати проведення експертизи ін­шій особі; заявити самовідвід за наявності
передбачених законом підстав.

3.    Зазначені у
попередньому пункті закони визначають і коло прав експерта. Він має право: заявити суду клопотання щодо уточ­нення змісту та обсягу доручення; повідомити суд
про неможливість проведення ним експертизи за заданими питаннями;
знайомитися з матеріалами справи, що
стосуються предмету дослідження; заявляти клопотання про подання йому
додаткових матеріалів і зраз­ків; викладати
у висновку виявлені факти, з приводу яких йому не були задані питання; бути присутнім під час
вчинення процесуаль­них дій, що
стосуються предмета і об\’єктів дослідження; задавати питання особам, які беруть
участь у справі, та свідкам; одержува­ти винагороду за проведення експертизи,
якщо її проведення не є службовим завданням, та компенсацію понесених ним
витрат.