Науково-практичний коментар до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України

Стаття 60.    Обов\’язки доказування і подання доказів

1.   Кожна сторона
зобов\’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх
вимог і заперечень, крім випадків,
встановлених статтею 61 цього
Кодексу.

2.    Докази
подаються сторонами та іншими особами, які беруть
участь у справі.

3.    Доказуванню
підлягають обставини, які мають значення для
ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть
участь у справі, виникає спір.

4.   Доказування
не може грунтуватися на припущеннях.

1. Значення коментованої статті полягає у тому, що
вона вста­новлює два важливі правила: про предмет доказування по цивіль­
ній
справі і про розподіл обов\’язків по доказуванню.

2. Предмет доказування – це те, що треба доводити
по кожній
цивільній справі, тобто ті обставини, що свідчать про дійсні
права і обов\’язки сторін у справі. Згідно з коментованою статтею пред­мет доказування складається з двох груп фактів –
фактів підстави
позову і фактів,
якими відповідач обґрунтовує заперечення проти
позову. При дослідженні фактів, що складають предмет доказу­вання,
суд повинен досліджувати у ряді випадків і доказові фак­ти (наприклад, у справах про встановлення батьківства), тому що вони у сукупності свідчать про наявність чи
відсутність шуканого юридичного факту (факту батьківства у даному випадку).
Доказові
факти, отже, посідають проміжне місце у механізмі доказування
між доказами і юридичними фактами (про предмет доказування див. також коментар
до ст. 61 цього Кодексу).

3. Ця стаття розподіляє тягар доказування між
позивачем і від­повідачем у такий спосіб: позивач зобов\’язаний доводити обстави­
ни, якими він обґрунтовує позов, а відповідач –
обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти вимог, що пред\’явлені до ньо­
го. Тягар доказування третьої особи, що заявляє
самостійні вимоги
на предмет спору,
адекватний тягарю доказування позивача. Від­
повідно до коментованої статті, докази у справі подаються й інши­ми особами, що беруть участь у справі, перш за
все прокурором і органами та особами, зазначеними в ст. 45 ЦПК, і особливо у
тих
випадках, коли вони заявляють позов на захист інтересів інших осіб.
Обов\’язки щодо сприяння особам, які беруть учать у справі, по доказуванню
покладаються і на суд (суддю), який, по-перше, має уточнити відповідно до
гіпотези матеріальної норми права, що регулює дане спірне відношення, коло
фактів, які підлягають доказуванню; по-друге, запропонувати сторонам у разі потреби послатися на додаткові факти і подати додаткові
докази; по-третє,
посприяти у збиранні додаткових доказів.

4. Деякі
судді і теоретики права переоцінюють роль правил ст. 10 ЦПК і коментованої статті. Це тільки перші кроки по впро­вадженню
у цивільний процес «чистої змагальності». Дійсно, дана стаття покладає
обов\’язок подавати докази на позивача, відповіда­
ча, третіх осіб. Якщо раніше роль суду полягала в обов\’язку зажа­дати
додаткових доказів, то тепер обов\’язок полягає у тому, щоб суд сприяв сторонам у витребуванні доказів.
Відмінності є, однак
зміни у ЦПК не
скасували обов\’язку суду вживати передбачених
законом заходів для всебічного, повного і об\’єктивного з\’ясування обставин справи. Більш того, ст. ст. 132, 137
цього Кодексу, нап­
риклад, прямо ставлять за обов\’язок судді вимагати
доказів. На обов\’язок суду вимагати доказів
вказує і Пленум Верховного Суду
України
у постанові № 9 від 1 листопада 1 °96 р. «Про застосування
Конституції України при здійсненні правосуддя».
Та й за обґрунто­
ваність рішення «відповідає» суд, а не сторони.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

AlphaOmega Captcha Classica  –  Enter Security Code