Науково-практичний коментар до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України

Стаття 60.    Обов\’язки доказування і подання доказів

1.   Кожна сторона
зобов\’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх
вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього
Кодексу.

2.    Докази
подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

3.    Доказуванню
підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть
участь у справі, виникає спір.

4.   Доказування
не може грунтуватися на припущеннях.

1. Значення коментованої статті полягає у тому, що
вона вста­новлює два важливі правила: про предмет доказування по цивіль­ній
справі і про розподіл обов\’язків по доказуванню.

2. Предмет доказування – це те, що треба доводити
по кожній цивільній справі, тобто ті обставини, що свідчать про дійсні
права і обов\’язки сторін у справі. Згідно з коментованою статтею пред­мет доказування складається з двох груп фактів –
фактів підстави позову і фактів,
якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. При дослідженні фактів, що складають предмет доказу­вання,
суд повинен досліджувати у ряді випадків і доказові фак­ти (наприклад, у справах про встановлення батьківства), тому що вони у сукупності свідчать про наявність чи
відсутність шуканого юридичного факту (факту батьківства у даному випадку).
Доказові факти, отже, посідають проміжне місце у механізмі доказування
між доказами і юридичними фактами (про предмет доказування див. також коментар
до ст. 61 цього Кодексу).

3. Ця стаття розподіляє тягар доказування між
позивачем і від­повідачем у такий спосіб: позивач зобов\’язаний доводити обстави­ни, якими він обґрунтовує позов, а відповідач –
обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти вимог, що пред\’явлені до ньо­го. Тягар доказування третьої особи, що заявляє
самостійні вимоги на предмет спору,
адекватний тягарю доказування позивача. Від­повідно до коментованої статті, докази у справі подаються й інши­ми особами, що беруть участь у справі, перш за
все прокурором і органами та особами, зазначеними в ст. 45 ЦПК, і особливо у
тих випадках, коли вони заявляють позов на захист інтересів інших осіб.
Обов\’язки щодо сприяння особам, які беруть учать у справі, по доказуванню
покладаються і на суд (суддю), який, по-перше, має уточнити відповідно до
гіпотези матеріальної норми права, що регулює дане спірне відношення, коло
фактів, які підлягають доказуванню; по-друге, запропонувати сторонам у разі потреби послатися на додаткові факти і подати додаткові
докази; по-третє, посприяти у збиранні додаткових доказів.