Науково-практичний коментар до ст. 95 Цивільного процесуального кодексу України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 95 Цивільного процесуального кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 95 Цивільного процесуального кодексу України

Стаття 95.     Стягнення на підставі судового наказу

1.   Судовий наказ є
особливою формою судового рішення про
стягнення з боржника грошових коштів або
витребування майна за
заявою
особи, якій належить право такої вимоги.

2.        Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встанов­леними для виконання
судових рішень у порядку, встановленому
законом.

1.     Коментована стаття відкриває розділ II цього Кодексу, який присвячений наказному провадженню – першому з видів проваджень у суді першої інстанції, віднесених ст. 15 ЦПК до цивільної юрисдикції (див. коментар до зазначеної статті). Наказне провадження є новим провадженням, вве­деним новим ЦПК України,
хоча воно існувало і в Росії до 1917 р., та і пізніше. Введення наказного провадження, як уяв­ляється, свідчить про потребу судової практики
розглядати деякі
цивільні справи спрощено. Інколи стверджують більш
радикаль­но: наказне провадження, суворо
кажучи, не можна назвати су­
дочинством,
оскільки воно здійснюється поза рамками цивільної процесуальної форми, а лише з
додержанням визначеної, вста­
новленої
законом процедури (див.
«Комментарий к гражданскому процессуальному
кодексу РСФСР».
М.: Юристъ, 2001. – С. 312). Це твердження є спірним хоча б тому,
що само по собі є не зовсім послідовним і суперечливим. Встановлена законом процедура роз­
гляду справи і є, фактично, процесуальною формою. Інша спра-­ва, що така процесуальна форма відрізняється від процесуальної форми позовного провадження. Так, це цілком
природно, оскільки 
особливими є предмети судового
розгляду у цих провадженнях, 
оскільки це різні види проваджень. Предметом судового розгляду у позовному провадженні є спір про право
цивільне, а у наказному 
провадженні явно вираженого спору
нема, а є потенційний.

2.  Коментована стаття визначає, що
судовий наказ є особливою 
формою судового рішення. Але
відносно цього є декілька запере­
чень. По-перше, ст. 208 цього Кодексу передбачає лише дві фор­ми судових рішень: ухвали та рішення. По-друге, судове рішення є підставою виконання, а судовий наказ є і підставою виконання, і виконавчим документом.
По-третє, після проголошення рішен­
ня суд,
який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це
рішення (частина 2 ст. 218 ЦПК), а ст. 106 ЦПК передбачає ска­сування судового наказу судом, що його ухвалив.
Тому вважаємо,
що судовий наказ є
особливим правозастосовчим актом суду, яким
визначені права та обов\’язки суб\’єктів цивільного правовідношення за наявності лише потенційного спору про право.
Судовим на­
казом вирішується питання
про стягнення з боржника коштів або витребування майна за заявою особи, якій
належить право такої
вимоги.
Виконується судовий наказ за загальними правилами ви­
конавчого
провадження.