Науково-практичний коментар до ст. 126 Цивільного процесуального кодексу України

Стаття 126.   Об\’єднання і
роз\’єднання позовів

1.     Суддя під час відкриття провадження у справі,
підготовки справи до судового розгляду або суд під час її розгляду мають право постановити
ухвалу про об\’єднання в одне провадження кількох од­норідних позовних вимог
за позовами одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача
чи до різних відповідачів або за позовом різних позивачів до одного й того
самого відповідача.

2.     Залежно від обставин справи суддя чи суд мають право
поста­новити ухвалу про роз\’єднання кількох поєднаних в одному провад­женні вимог у
самостійні провадження, якщо їх спільний розгляд ускладнює вирішення справи.

1.       Коментована стаття є цікавою тому, що
ненавмисно, як уяв­ляється,
вирішує одне з найважливіших питань цивільного судо­чинства – питання про його
структуру. Згідно з частиною 1 статті провадження у суді першої інстанції
складається з трьох стадій: відкриття провадження у справі, підготовки справи
до судового розгляду і розгляду справи.

2.      Частина 1 даної статті передбачає право
суду під час зазначе­них
стадій судочинства на об\’єднання позовів. Позивач може і сам об\’єднати в одній позовній заяві кілька пов\’язаних між собою ви­мог. Суд у цьому разі не повинен перешкоджати
такому об\’єднанню, оскільки це
відповідає принципу процесуальної економії та виклю­чає можливість винесення судових рішень, що
суперечать одне од­ному. У
зазначених випадках буде об\’єднання позовів, яке можна назвати суб\’єктивним.
Воно відрізняється від співучасті тим, що позивачі не зв\’язані між собою спільними матеріальними правами, а відповідачі – спільними матеріальними
обов\’язками, як співпози­вачі,
та співвідповідачі. І ті, й інші у справі самостійні та незалежні один від одного.