Науково-практичний коментар до ст. 132 Цивільного процесуального кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 132 Цивільного процесуального кодексу України

Стаття 132. Судові доручення щодо збирання доказів

1.    Суд, який розглядає справу, в разі
необхідності збирання доказів
за
межами його територіальної підсудності доручає відповідному суду
провести певні процесуальні дії.

2.    В ухвалі про судове доручення коротко
викладається суть спра­
ви,
шо розглядається, зазначаються особи, які беруть у ній участь, 
обставини, що підлягають з\’ясуванню,
докази, які повинен зібрати
суді,
що виконує доручення, перелік питань, поставлених особам, які
беруть участь у справі, та судом свідку.
Ця ухвала обов\’язкова для
суду, якому вона адресована.

3.       Судове
доручення виконується у судовому засіданні за прави­лами, встановленими цим
Кодексом. Суд повідомляє осіб, які беруть
участь у справі, про час і місце
засідання. їхня присутність не є
обов\’язковою.

4.        Протоколи
і всі зібрані при виконанні доручення матеріали негайно пересилаються до суду,
який розглядає справу.

5.       Якщо
свідки, які дали показання суду, що виконував доручен­ня, прибудуть у суд, який
розглядає справу, вони дають показання у
загальному
порядку.
 

1.  При розгляді цивільної справи суд повинен
прагнути до одер­
жання доказів із першоджерела, тому що
будь-яка посередня лан­ка приховує у собі
небезпеку перекручення відомостей про факти.
Однак у ряді випадків
виникає необхідність збирання доказів у іншому
місті або районі. Коментована стаття допускає в зв\’язку з
цим судові доручення. Пленум Верховного Суду України
особливо
підкреслив, що такі
доручення даються тільки суду, а не іншому
органу (див. п. 9 постанови №
9 Пленуму від 21 грудня 1990 р. «Про практику застосування судами
процесуального законодавс­тва при розгляді
цивільних справ по першій інстанції»). Судові до­ручення оформляються ухвалою
суду, що розглядає справу. Вони є
обов\’язковими
для суду-виконавця доручення. Коментована стаття
передбачає обов\’язкові
реквізити таких ухвал.

2.     У порядку судового доручення можуть бути
опитані сторони чи треті особи, допитані свідки, здійснений огляд на місці
речових
доказів, проведена
експертиза. Про провадження будь-якої із цих
дій суд
виносить ухвалу, в якій стисло викладаються суть спра­ви, обставини, що
підлягають з\’ясуванню, докази, які необхідно зібрати
у порядку судового доручення. Дана ухвала повинна була
обов\’язково
виконана у строк до десяти днів згідно з ЦПК 1963 року. Новий ЦПК виконання доручення строком не обмежує.

3.     Судове доручення виконується у судовому
засіданні з додер­
жанням
вимог статей 132, 176, 180, 182, 184, 185 цього Кодексу. У
разі недодержання цих вимог отримані відомості про обставини справи
доказового значення у справі не мають.

4.      Протоколи судового засідання, що містять у
собі отримані дані
про
пояснення сторін і третіх осіб, допит свідків та інші зібрані по 
судовому дорученню матеріали повинні негайно пересилатися до суду, який розглядає цивільну справу.
Частина п\’ята коментованої
статті
передбачає правило, згідно з яким свідки, що дали показання суду, який
виконував доручення, у разі явки до суду, що розглядає
справу, дають показання у загальному порядку.
Чому тільки свід­
ки? Вважаємо, що це правило стосується і
осіб, які беруть участь у справі.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

AlphaOmega Captcha Classica  –  Enter Security Code