Науково-практичний коментар до ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України
Стаття 133. Забезпечення доказів
1. Особи, які
беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є
неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають
право заявити клопотання про забезпечення цих доказів.
2. Способами
забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи,
витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх
місцезнаходженням. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення
доказів.
3. За заявою
заінтересованої особи суд може забезпечити докази до пред\’явлення нею позову.
4. У разі подання
заяви про забезпечення доказів до подання позовної заяви заявник повинен
подати позовну заяву протягом десяти днів з дня постановления ухвали про
забезпечення доказів. У разі неподання позовної заяви у зазначений строк особа,
яка подала заяву про забезпечення доказів, зобов\’язана відшкодувати судові витрати, а також збитки,
заподіяні у зв\’язку із забезпеченням доказів.
1. Коментована
стаття і статті 134, 135 цього Кодексу регулюють інститут забезпечення доказів у цивільному
судочинстві. Забезпечення доказів – це їх процесуальна
фіксація під час розгляду справи, а також
як до, так і після подачі заяви. Так, наприклад, якщо строк виконання
зобов\’язання ще не настав, уповноважена сторона
ще не може пред\’явити позов у суді, а свідок вибуває із країни на тривалий час чи назавжди, суддя на
прохання заінтересованої особи може
допитати цього свідка вже до порушення справи, а у судовому засіданні буде
оголошений протокол допиту свідка. Таким чином, підставами для
забезпечення доказів є заяви осіб, які
побоюються, що подання до суду необхідних для них доказів згодом стане
неможливим або утрудненим.
2. Способами забезпечення доказів
відповідно до цієї статті є допит свідка,
призначення експертизи, витребування і огляд письмових та речових доказів, у тому числі за місцем
їх знаходження. Суд може застосовувати й інші дії, спрямовані на фіксацію відомостей про факти майбутньої або вже порушеної цивільної справи.
Порядок і спосіб забезпечення доказів зазначається в ухвалі суду.
3. Частина 4 коментованої статті встановлює обов\’язок особи, яка звернулась до суду із заявою про забезпечення
доказів до відкриття справи, подати
до суду відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня винесення
судом ухвали про забезпечення доказів. Якщо
зазначена особа цього не вчинить, на неї покладається обов\’язок відшкодувати витрати та збитки,
заподіяні у зв\’язку із забезпеченням доказів.
Судове доручення виконується у судовому
засіданні з додержанням
вимог статей 132, 176, 180, 182, 184, 185 цього Кодексу. У разі недодержання цих вимог отримані відомості про обставини справи
доказового значення у справі не мають.
4. Протоколи судового засідання, що містять у
собі отримані дані про
пояснення сторін і третіх осіб, допит свідків та інші зібрані по судовому дорученню матеріали повинні негайно пересилатися до суду, який розглядає цивільну справу.
Частина п\’ята коментованої статті
передбачає правило, згідно з яким свідки, що дали показання суду, який
виконував доручення, у разі явки до суду, що розглядає справу, дають показання у загальному порядку.
Чому тільки свідки? Вважаємо, що це правило стосується і
осіб, які беруть участь у справі.
Leave a Reply