Науково-практичний коментар до ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України

Стаття 133.  Забезпечення доказів

1.     Особи, які
беруть участь у справі і вважають, що подання
потрібних доказів є
неможливим або у них є складнощі в поданні
цих доказів, мають
право заявити клопотання про забезпечення цих
доказів.

2.   Способами
забезпечення судом доказів є допит свідків, призна­
чення експертизи,
витребування та (або) огляд доказів, у тому числі
за їх
місцезнаходженням. У необхідних випадках судом можуть бути
застосовані інші способи забезпечення
доказів.

3.     За заявою
заінтересованої особи суд може забезпечити докази до
пред\’явлення нею позову.

4.    У разі подання
заяви про забезпечення доказів до подання по­зовної заяви заявник повинен
подати позовну заяву протягом десяти
днів з дня постановления ухвали про
забезпечення доказів. У разі
неподання позовної заяви у зазначений строк особа,
яка подала заяву
про забезпечення доказів, зобов\’язана відшкодувати судові витрати, а також збитки,
заподіяні у зв\’язку із забезпеченням доказів.

 

1.    Коментована
стаття і статті 134, 135 цього Кодексу регулю­
ють інститут забезпечення доказів у цивільному
судочинстві. За­
безпечення доказів – це їх процесуальна
фіксація під час розгля­ду справи, а також
як до, так і після подачі заяви. Так, наприклад,
якщо строк виконання
зобов\’язання ще не настав, уповноважена сторона
ще не може пред\’явити позов у суді, а свідок вибуває із
країни на тривалий час чи назавжди, суддя на
прохання заінтересо­
ваної особи може
допитати цього свідка вже до порушення справи, а у судовому засіданні буде
оголошений протокол допиту свідка.
Таким чином, підставами для
забезпечення доказів є заяви осіб, які
побоюються, що подання до суду необхідних для них доказів
згодом стане
неможливим або утрудненим.

2.    Способами забезпечення доказів
відповідно до цієї статті є допит свідка,
призначення експертизи, витребування і огляд пись
мових та речових доказів, у тому числі за місцем
їх знаходження. Суд може застосовувати й інші дії, спрямовані на фіксацію відо­
мостей про факти майбутньої або вже порушеної цивільної спра­ви.
Порядок і спосіб забезпечення доказів зазначається в ухвалі суду.

3. Частина 4 коментованої статті встановлює обов\’язок особи, яка звернулась до суду із заявою про забезпечення
доказів до від­
криття справи, подати
до суду відповідну позовну заяву протягом
десяти днів з дня винесення
судом ухвали про забезпечення до­казів. Якщо
зазначена особа цього не вчинить, на неї покладається
обов\’язок відшкодувати витрати та збитки,
заподіяні у зв\’язку із
забезпеченням доказів.

Судове доручення виконується у судовому
засіданні з додер­жанням
вимог статей 132, 176, 180, 182, 184, 185 цього Кодексу. У
разі недодержання цих вимог отримані відомості про обставини справи
доказового значення у справі не мають.
 

4.  Протоколи судового засідання, що містять у
собі отримані дані
про
пояснення сторін і третіх осіб, допит свідків та інші зібрані по су
довому дорученню матеріали повинні негайно пересилатися до суду, який розглядає цивільну справу.
Частина п\’ята коментованої
статті
передбачає правило, згідно з яким свідки, що дали показання суду, який
виконував доручення, у разі явки до суду, що розглядає
справу, дають показання у загальному порядку.
Чому тільки свід­
ки? Вважаємо, що це правило стосується і
осіб, які беруть участь у справі.