Науково-практичний коментар до ст. 159 Цивільного процесуального кодексу України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 159 Цивільного процесуального кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 159 Цивільного процесуального кодексу України

Стаття 159.   Безпосередність судового розгляду. Перерви в
судовому засіданні

1.  Суд під час розгляду справи повинен
безпосередньо дослідити
докази у справі.

2.      Справа розглядається одним і тим самим
складом суду. У разі
заміни
одного із суддів під час судового розгляду справа розглядається
спочатку.

3.      У судовому засіданні можуть бути оголошені
перерви, три­
валість яких
визначається відповідно до обставин розгляду справи,
то їх
викликали.

 

1.   Коментована стаття містить правила про
принцип безпосе­
редності
судового розгляду та про перерви у судовому засіданні. Принцип безпосередності
судового розгляду визначає формування і дослідження процесуального матеріалу,
формування внутрішньо­го переконання суддів. Він діє тільки у стадії судового
розгляду
цивільної справи у
суді першої інстанції, оскільки правила щодо
нього містяться в главі 4 „Судовий розгляд\”
розділу
III цього Ко­дексу.

2.  Принцип
безпосередності судового розгляду визначає поря­
док
дослідження та сприйняття матеріалів цивільної справи су­дом. Згідно з коментованою статтею ЦПК, суд першої
інстанції
зобов\’язаний безпосередньо
дослідити докази у справі: заслухати
пояснення
осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, вис
новки експертів, ознайомитися та вивчити письмові
докази, огля­
нути і дослідити речові докази.

Цей принцип складається з двох вимог:
вимоги до матеріалів
справи
та до складу суду. Перша зводиться до того, що для вста­
новлення достовірності обставин справи суд
повинен прагнути
одержати фактичні дані з першоджерела
відомостей. Наприклад, за наявності копії
документа і його оригіналу перевага має відда­ватися останньому. Якщо є
очевидець події і особа, якій відомості
про обставини справи відомі від іншої особи, суд повинен викли­кати
свідка-очевидця.

Особисте, безпосереднє сприйняття даних
із першоджерела дозволяє суду з більшою вірогідністю зробити висновок про об­ставини
цивільної справи. Тому і рішення суду має базуватися на
обставинах і доказах, досліджених у судовому
засіданні. Одержан­ня ж фактичних даних з «других рук» містить у собі небезпеку
одержання перекручених відомостей про обставини справи, а тому і можливість
постановления необгрунтованого і незаконного судо­вого рішення. Разом з тим слід мати на увазі, що іноді безпосе­реднє сприйняття фактичних даних судом, який
розглядає справу,
неможливе або
недоцільне. Для подібних випадків цивільний про­
цесуальний закон передбачає окремі винятки з принципу безпосе­редності. Так, якщо хтось із осіб, які беруть
участь у справі, або
свідків, які
проживають поза районом знаходження суду, який роз­глядає дану справу, не в
змозі з поважних причин з\’явитися у судо­
ве засідання, їх може допитати суд у місці проживання за судовим
дорученням (стаття 132 цього Кодексу). Свідок може бути допита­
ний у місці його перебування, якщо внаслідок
хвороби, старості,
інвалідності або інших поважних причин він не може
з\’явитися за викликом суду, який розглядає
цивільну справу. У цих випадках
суд
одержує відомості про факти не з першоджерела, а з відповід­
них протоколів, оголошених у судовому засіданні.

Винятком з цього принципу є й різного роду
випадки забезпе­чення доказів: допит свідків, призначення експертизи,
витребуван­ня та огляд письмових і речових доказів до порушення цивільної
справи або до розгляду її по суті {статті 133, 135 ЦПК). У цьому разі
об\’єктом безпосереднього сприйняття є суддя, навіть якщо справа
розглядатиметься колегіальним судом.

Друга вимога даного принципу – вимога до
складу суду – поля­
гає у
тому, що у разі колегіального розгляду справи склад суду від
початку і до закінчення справи повинен
бути незмінним. При од­
ноособовому
розгляді справи вона має бути розглянута від початку 
до
кінця
одним суддею. Тільки судді, які досліджували обставини
справи, можуть брати участь у постановленні підсумкового проце­суального
документа -рішення або ухвали (п. 2 ст. 311 і п. 2 ст. 338
ЦПК). Якщо клопотання про відвід судді (суддів)
задоволене або суддя (один із суддів)
вибуває із процесу з іншої причини (хвороба,
відрядження і т. ін.), то розгляд даної справи необхідно починати спочатку.

 3. Відповідно до ст. 6 цього Кодексу розгляд справ у суді пер­шої
інстанції відбувається усно. Цей принцип визначає форму доведення до суду та
осіб, які беруть участь у справі, фактичного і доказового матеріалу, що є у
справі. Відповідно до принципу усності всі обставини цивільної справи
з\’ясовуються в усній фор­мі. Винятки із даного принципу визначаються
процесуальним за­коном. Згідно зі ст. 181 ЦПК, наприклад, свідок при дачі пока­зань
може користуватися письмовими замітками у тих випадках, коли його показання
пов\’язані з якими-небудь обчисленнями та іншими даними, які важко тримати у
пам\’яті. В усякій цивільній справі завжди є письмові матеріали (довідки, договори,
протоко­
ли, листування та ін.). Вони, як
правило, оголошуються у судово­
му засіданні.

Усність необхідна там, де є гласність
процесу. Вона сприяє
особистому спілкуванню суду зі
сторонами, іншими особами, які беруть участь у справі, та іншими учасниками
процесуальної діяльності, більш глибокому
сприйняттю обставин справи, дозво­
ляє
концентрувати процесуальний матеріал у судовому засіданні,
вчасно розглянути справу і постановити законне та
обгрунтоване
судове рішення.

Цивільному процесу притаманні й письмові
елементи. Позовна
заява
повинна подаватися у письмовій формі, рух судового засі­
дання
відображається у відповідному журналі, розпорядчі дії суду і його остаточні висновки викладаються у
письмовій формі в ух­валах і рішеннях суду, тобто весь усний процес
закріплюється у
письмовій формі. Це
необхідно і для того, щоб суд касаційної або
апеляційної інстанції мав
можливість на підставі заяви, протоко­лу,
постанов суду першої інстанції перевірити додержання і пра­
вильне застосування судом першої інстанції норм
процесуального
права, а також
законність і обгрунтованість судової постанови по
даній справі.

4.  Частина 3 коментованої
статті передбачає право суду оголо­шувати перерви, тривалість яких визначається
відповідно до об­
ставин розгляду справи.
Раніше у цивільному судочинстві існував 
принцип
безперервності судового розгляду. Але зазначена норма
не є поверненням до цього принципу, оскільки він передбачав з ме­тою збереження «чистоти» оцінки доказів правило,
згідно з яким
справа, якщо в її розгляді була перерва і у перерві
розглядалися інші справи, повинна розглядатися з початку (див. коментар до ст.
191 цього Кодексу).