Науково-практичний коментар до ст. 163 Цивільного процесуального кодексу України

 

1. У призначений для розгляду справи час головуючий відкриває судове засідання і оголошує, яка справа розглядатиметься.

2. Секретар судового засідання доповідає судові, хто з викликаних у справі осіб з\’явився в судове засідання, чи вручено судові повістки та повідомлення тим, хто не з\’явився, та повідомляє причини їх неявки, якщо вони відомі.

3. Суд встановлює особи тих, хто з\’явився, а також перевіряє повноваження представників.

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР

до статті 163 Цивільного процесуального кодексу України

1. Судове засідання відкривається тим, що у призначений для розгляду час (якщо суддя не запізнився) суд входить в зал засідань, а секретар у цей час промовляє \”Встати, суд йде!\”. Всі учасники процесу встають, вітаючи суд.

Далі головуючий присідає сам, пропонує присісти усім присутнім, і оголошує, яка справа розглядатиметься. Як правило, називаються лише сторони. Наприклад, \”Слухається справа за позовом Кравчука до Сидорука\”.

2. Після відкриття судового засідання починається його підготовча частина. Підготовча частина судового засідання має на меті з\’ясування та вирішення питання про те, чи можливо розглянути справу у цьому судовому засіданні. Іншими словами, підготовча частина судового засідання складається з сукупності процесуальних дій, спрямованих на перевірку наявності умов, які необхідні для розгляду та вирішення справи в даному судовому засіданні. Ці процесуальні дії, перш за все, спрямовані на з\’ясування таких основних питань: 1) чи може бути справа розглянута даним складом суду; 2) чи може бути розглянута справа при даній явці учасників процесу; 3) чиможе бути розглянута справа при наявності зібраних доказів у справі.

3. Підготовча частина судового засідання розпочинається з доповіді секретаря судового засідання про те, хто з викликаних у справі осіб з\’явився в судове засідання, установлює, чи повідомлені ті, хто не з\’явився, про час і місце судового засідання з дотриманням вимог закону, чи вручені особам, які беруть участь у справі, судові повістки в строк, визначений частиною четвертою статті 74 ЦПК, та причини їх неявки, якщо вони відомі.

Дане положення покладає на секретаря судового засідання обов\’язок перевірки явки у судове засідання тих суб\’єктів процесуальної діяльності, які були викликані в судове засідання або повідомленні про час та місце судового розгляду ще до початку судового засідання. Крім того, секретар зобов\’язаний перевірити відомості про вручення судових повісток та повідомлень, а саме чи є у справі відповідні докази.

При цьому відповідно до частини дев\’ятої статті 74 ЦПК щодо виклику відповідача в суд через оголошення в пресі належним повідомленням буде вважатися те, яке здійснене через друкований орган, визначений Кабінетом Міністрів України, і лише у разі, якщо місце проживання (перебування чи роботи) або місцезнаходження відповідача невідоме навіть після звернення позивача до адресного бюро й органів внутрішніх справ (докази чого мають бути у справі), а не при його неявці в судове засідання, коли відоме його місце проживання, оскільки явка до суду є правом, а не обов\’язком сторони у справі(п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України \”Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції\” від 12.06.2009 р. N 2).

4. Несвоєчасне повідомлення учасників процесу про час розгляду справ, безпідставне перенесення часу їх розгляду викликають справедливе обурення громадян. У зв\’язку з цим необхідно мати на увазі, що суддя несе особисту відповідальність за своєчасний і якісний розгляд справ. Навмисне порушення закону чи несумлінне його виконання, якщо це призвело до тяганини при розгляді справи й істотно обмежило права і законні інтереси громадян, слід розглядати як неналежне виконання суддею професійних обов\’язків, яке тягне передбачену законом відповідальність (п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України \”Про посилення судового захисту прав та свобод людини та громадянина\” від 30.05.97 р. N 7).

5. Далі суд встановлює особу тих, хто з\’явився у судове засідання. Встановлення осіб здійснюється в такому порядку: позивач, його представники, відповідач, його представники, треті особи, їх представники, перекладач. Особа свідка, експерта, секретаря судового засідання у підготовчій частині не з\’ясовується.

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України \”Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції\” від 12.06.2009 р. N 2 встановлюючи особи учасників процесу, які з\’явилися в судове засідання, суду на підставі даних паспорта, службового посвідчення чи іншого документа, що посвідчує особу, належить з\’ясувати їх прізвище, ім\’я та по батькові, дату народження, рід заняття і місце проживання. З\’ясування інших відомостей чи обсягу повноважень у певних учасників процесу (наприклад, представника юридичної особи, свідка, експерта, спеціаліста) здійснюється на підставі окремих норм процесуального законодавства з метою забезпечення встановлення наявності/відсутності обставин, які виключають можливість участі в процесі, чи родинних та інших стосунків зі сторонами, що впливає на оцінку доказів.

Часто суди не перевіряють документів, що встановлюють особу. Це може призвести до постановлення судових рішень щодо осіб, які насправді участі в процесі не брали. Для уникнення такої ситуації, доцільно запровадити у практику приєднувати до справи копію паспорту чи іншого документа, який посвідчує особу, а також довідки про присвоєння ідентифікаційного коду.

Одночасно суд з\’ясовує інші персональні данні, які мають значення для справи: рік народження (для встановлення обсягу процесуальної дієздатності), місце проживання та місце роботи (для надсилання повісток), рівень володіння українською мовою (для вирішення питання про залучення перекладача). Повідомлені суду відомості спеціально не перевіряються і вважаються достовірними. Ці відомості не входять до предмета доказування по справі.

В цій частині доцільно встановлювати також ідентифікаційний код особи, оскільки він є обов\’язковим елементом виконавчого документа.

При перевірці повноважень представника необхідно вияснити наявність документів, які посвідчують повноваження представника (ст. 42 ЦПК), а також обсяг повноважень, які має представник (ст. 44 ЦПК). Крім того необхідно перевірити відсутність обставин, які виключають можливість даної особи бути представником (ст. 41 ЦПК).