Науково-практичний коментар до ст. 179 Цивільного процесуального кодексу України

 

1. Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

2. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР

до статті 179 Цивільного процесуального кодексу України

1. Дослідження доказів – це безпосереднє сприйняття і вивчення складом суду в судовому засіданні інформації про фактичні дані, представленої сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, за допомогою передбачених в законі засобів доказування на підставі принципів усності та безпосередності.

Предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.

З\’ясуванню і перевірці доказами підлягають також причини і умови, які сприяли правопорушенню або виникненню цивільно-правового спору.

Предмет доказування визначає належність доказів. Належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 68 ЦПК). Докладніше див. коментар до ст. 68 ЦПК.

2. Відповідно до п. 27 постанови Пленуму ВС України \”Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції\” від 12.06.2009 р. N 2 виходячи з принципу процесуального рівноправ\’я сторін та враховуючи обов\’язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (статті 58, 59 ЦПК) в порядку, передбаченому статтями 185, 187, 189 ЦПК.

Не можуть бути використані як показання свідків їх письмові пояснення, тому у відповідних випадках (наприклад, якщо пояснення таких осіб мають значення для справи і допитати їх неможливо) вони приймаються судом як письмові докази (стаття 64 ЦПК).

Виходячи зі змісту статті 59 ЦПК та з урахуванням положень частини першої статті 218 ЦК, не може стверджуватися показаннями свідків наявність правовідносин, що виникають з правочинів, для яких законом установлено письмову форму.

3. Процес дослідження доказів полягає в поєднанні емпіричної і логічної діяльності суду, спрямованої на пізнання фактичних даних, їх змісту, достовірності, процесу їх формування, збереження та забезпечення. Фактичні дані (обставини справи) – реальні категорії, тому дослідження в суді доказів має за мету одержання необхідного для вирішення справи висновку про їх реальне існування.