Науково-практичний коментар до ст. 251 Цивільного процесуального кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 251 Цивільного процесуального кодексу України

Стаття 251. Підсудність
 
1. Заява про усиновлення дитини або повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування, подається до суду за місцем їх проживання.
НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР
до статті 251 Цивільного процесуального кодексу України
1. Відповідно до ст. 207 СК усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім\’ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 СК (усиновлення дитини, яка є громадянином України, але проживає за межами України).
Особа, яка бажає усиновити дитину, подає до суду заяву про усиновлення. Подання такої заяви через представника не допускається (ст. 223 СК). Заява про усиновлення може бути відкликана до набрання чинності рішенням суду про усиновлення.
2. Стаття 211 СК встановлює осіб, які можуть бути усиновлювачами. Отже, лише вони можуть бути заявниками у справі.
Усиновлювачем дитини може бути повнолітня дієздатна особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п\’ятнадцять років. У разі усиновлення повнолітньої особи різниця у віці не може бути меншою, ніж вісімнадцять років.
Усиновлювачами може бути подружжя. Усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі.
Особи, які не перебувають у шлюбі між собою, не можуть усиновити одну і ту ж дитину. Якщо такі особи проживають однією сім\’єю, суд може постановити рішення про усиновлення ними дитини.
Якщо дитина має лише матір, вона не може бути усиновлена чоловіком, з яким її мати не перебуває у шлюбі. Якщо дитина має лише батька, вона не може бути усиновлена жінкою, з якою він не перебуває у шлюбі. Якщо такі особи проживають однією сім\’єю, суд може постановити рішення про усиновлення ними дитини.
Якщо дитина має лише матір або лише батька, які у зв\’язку з усиновленням втрачають правовий зв\’язок з нею, усиновлювачем дитини може бути один чоловік або одна жінка.
Відповідно до п. 3 постанови Пленуму ВС України N 3 від 30.03.2007 р. \”Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення та поновлення батьківських прав\” у зв\’язку із включенням у СК України правових норм про усиновлення повнолітньої особи необхідно брати до уваги, що така особа може бути усиновлена лише у виняткових випадках, зокрема, якщо вона є сиротою або була позбавлена батьківського піклування до досягнення повноліття.
3. Громадяни України, які бажають усиновити дитину, звертаються з письмовою заявою про взяття їх на облік кандидатів в усиновлювачі до служби у справах дітей за місцем проживання. Заява може бути написана в присутності працівника служби у справах дітей та засвідчена ним. У разі коли одне з подружжя не може особисто з\’явитись до служби у справах дітей для написання заяви, його заяву, засвідчену нотаріально, може подати дружина (чоловік).
До заяви додаються такі документи (відповідно до п. 22 Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 р. N 905):
1) копія паспорта або іншого документа, що посвідчує особу;
2) довідка про заробітну плату за останні шість місяців або копія декларації про доходи за попередній календарний рік, засвідчена органами державної податкової служби;
3) копія свідоцтва про шлюб, укладений в органах реєстрації актів цивільного стану, якщо заявники перебувають у шлюбі;
4) висновок про стан здоров\’я кожного заявника, складений за формою згідно з додатком 3;
5) засвідчена нотаріально письмова згода другого з подружжя на усиновлення дитини (у разі усиновлення дитини одним з подружжя), якщо інше не передбачено законодавством;
6) довідка про наявність чи відсутність судимості для кожного заявника, видана органами внутрішніх справ за місцем проживання заявника;
7) копія документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням.
Копії документів, зазначених у підпунктах 1, 3 і 7 цього пункту, засвідчуються працівником служби у справах дітей, який здійснює приймання документів.
У разі усиновлення дитини одним із подружжя висновок про стан здоров\’я та довідка про наявність чи відсутність судимості подаються кожним з подружжя.
4. Громадяни України, які проживають за межами України, та іноземці, які бажають усиновити дитину, що проживає в Україні, подають до Мінсоцполітики справу, яка складається з таких документів (п. 33 Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 р. N 905):
1) заява про взяття на облік кандидатів в усиновлювачі, засвідчена нотаріально;
2) копія паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, у трьох примірниках;
3) висновок компетентного органу країни проживання, який підтверджує можливість заявників бути усиновлювачами (у двох примірниках). У висновку зазначаються адреса, житлово-побутові умови (кількість спальних кімнат, наявність умов для проживання дитини), біографічні дані, склад сім\’ї (кількість осіб, які проживають разом із заявником, ступінь родинного зв\’язку, наявність власних дітей), ставлення заявників до усиновлення. Висновок повинен містити рекомендації щодо кількості, віку та стану здоров\’я дітей, яких можуть усиновити заявники. Рекомендації щодо стану здоров\’я дитини зазначаються у разі, коли заявникам рекомендовано усиновлення дитини-інваліда, яка страждає на хворобу, внесену до затвердженого МОЗ переліку захворювань, які дають право на усиновлення дитини без дотримання строків її перебування на обліку в Мінсоцполітики, а також дітей віком до п\’яти років.
Якщо висновок видано недержавним органом, до нього додається копія ліцензії на провадження таким органом діяльності, пов\’язаної з усиновленням.
Іноземцям, які постійно проживають на території України, що підтверджується посвідкою на постійне проживання в Україні, виданою органами МВС, висновок готує служба у справах дітей за місцем їх проживання;
4) дозвіл компетентного органу країни проживання заявників на в\’їзд і постійне проживання усиновленої дитини, крім громадян України, які проживають за межами України, та іноземців, які проживають на території країни, з якою Україна має безвізовий режим;
5) зобов\’язання заявника нотаріально засвідчене (у двох примірниках):
поставити дитину на облік у відповідній консульській установі чи дипломатичному представництві України (із зазначенням найменування установи, представництва, його адреси) протягом місяця після в\’їзду до країни проживання;
забезпечити право усиновленої дитини зберігати громадянство України до досягнення нею 18 років;
подавати консульській установі чи дипломатичному представництву України не менш як один раз на рік протягом перших трьох років після усиновлення та в подальшому один раз на три роки до досягнення дитиною вісімнадцяти років звіт про умови проживання та стан здоров\’я усиновленої дитини за формою згідно з додатком 5;
надавати можливість представникові консульської установи чи дипломатичного представництва України спілкуватися з дитиною;
повідомляти консульську установу чи дипломатичне представництво України про зміну місця проживання усиновленої дитини.
У зобов\’язанні повинна зазначатися адреса проживання заявника (за наявності кількох місць проживання зазначається адреса кожного з них), паспортні дані, номер телефону та електронна адреса;
6) засвідчена нотаріально письмова згода другого з подружжя на усиновлення дитини (у разі усиновлення дитини одним з подружжя), якщо інше не передбачено законодавством;
7) довідка з місця роботи про заробітну плату за останні шість місяців або копія декларації про доходи за попередній календарний рік, засвідчена органом, який її видав або нотаріально;
8) засвідчена нотаріально копія документа про шлюб, зареєстрований в компетентних органах країни (у двох примірниках);
9) висновок про стан здоров\’я кожного заявника, складений за формою згідно з додатком 3;
10) довідка про наявність чи відсутність судимості для кожного заявника, видана компетентним органом країни проживання;
11) засвідчена нотаріально копія документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням, із зазначенням його загальної і житлової площі та кількості спальних кімнат;
12) засвідчена нотаріально письмова згода заявника, який є іноземцем, на отримання інформації про нього в Генеральному секретаріаті Інтерполу та правоохоронних органах держави, громадянином якої є іноземець, та держави, на території якої він проживає (у двох примірниках).

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

AlphaOmega Captcha Classica  –  Enter Security Code