Науково-практичний коментар до ст. 360-4 Цивільного процесуального кодексу України

 

1. Суд задовольняє заяву у разі наявності однієї з підстав, передбачених статтею 355 цього Кодексу.

2. Якщо суд установить, що судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу, є незаконним, він скасовує його повністю або частково і приймає нове судове рішення, яке має містити висновок про правильне застосування норми матеріального права щодо спірних правовідносин та обґрунтування помилковості висновків суду касаційної інстанції з цього питання.

3. Якщо судове рішення у справі переглядається з підстави, визначеної пунктом 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, суд скасовує оскаржуване рішення повністю або частково і має право прийняти нове судове рішення або направити справу на новий розгляд до суду, який виніс оскаржуване рішення.

4. Постанова Верховного Суду України про задоволення заяви має бути вмотивованою.

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР

до статті 3604 Цивільного процесуального кодексу України

1. Підставами для скасування або зміни рішень Верховним Судом України є лише підстави, визначені у ст. 355 ЦПК України (див. коментар до ст. 355). Інші порушення, виявлені під час перегляду судових рішень, не можуть бути підставами для їх скасування або зімни.

2. Законом України \”Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним Судом України\” від 20.10.2011 р. було значно розширено повноваження Верховного Суду України при розгляді заяв про перегляд судових рішень. Так, до прийняття цього нормативно-правового акта при виявленні незаконного судового рішення, ухваленого судом касаційної інстанції, у зв\’язку з невірним застосуванням норми матеріального права щодо спірних правовідносин Верховний Суд України повинен був висловити свою правову позицію з вказаного питання, скасувати незаконне рішення суду та направити справу на новий судовий розгляд до суду касаційної інстанції. Таким чином, Верховний Суд України не мав повноважень щодо самостійного ухвалення нового рішення у справі. До його компетенції належала лише дача обов\’язкових для Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рекомендацій щодо застосування тої чи іншої матеріальної норми до спірних правовідносин. Чинне ж на сьогодні законодавство надає Верховному Суду України право самостійно ухвалити нове судове рішення, яке має містити висновок про правильне застосування норми матеріального права щодо спірних правовідносин та обґрунтування помилковості висновків суду касаційної інстанції з цього питання. Такі законодавчі зміни покликані, з однієї сторони, розвантажити Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а з іншої – підвищити престиж Верховного Суду України.

Висновки Верховного Суду України щодо застосування конкретної норми матеріального права до спірних правовідносин є обов\’язковими як для усіх судів України, так і для всіх суб\’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права.

3. Якщо судове рішення у справі переглядається з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов\’язань при вирішенні справи судом, то у разі задоволення такої заяви Верховний Суду України вправі скасувати оскаржуване судове рішення повністю або частково і 1) прийняти нове судове рішення або 2) направити справу на новий судовий розгляду до суду, який виніс оскаржуване рішення. Вважаємо, що у зазначеній категорії справ Верховний Суд України повинен самостійно ухвалювати нове судове рішення у справі, крім випадків, коли порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи. У таких випадках доречно приймати постанову про направлення справи на новий судовий розгляд до суду, який виніс оскаржуване рішення.

4. Постанова Верховного Суду України про задоволення заяви повинна бути вмотивованою та містити висновок про правильне застосування норми матеріального права щодо спірних правовідносин та обґрунтування помилковості висновків суду касаційної інстанції з цього питання.