Науково-практичний коментар до ст. 2 Цивільного кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 2 Цивільного кодексу України

Стаття 2. Учасники цивільних відносин
 
1. Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі – особи).
2. Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб\’єкти публічного права.
 
Коментар:
 
1. ЦК України визначає коло учасників цивільних відносин, до якого входять два види учасників: приватні особи (фізичні та юридичні), та суб\’єкти публічного права (держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави, інші суб\’єкти публічного права).
 
Фізичні та юридичні особи мають цивільну правосуб\’єктність, що обумовлює їх здатність виступати учасниками цивільних відносин. Фізичною особою вважається людина, яка виступає як учасник цивільних відносин (ст. 24 ЦК). Залежно від приналежності певної держави фізичні особи можуть бути громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства. Всі вони рівні в здатності мати громадянські права та обов\’язки – цивільну правоздатність (ч. 1 ст. 25, ч. 1 ст. 26). Юридичні особи – це організації, створені і зареєстровані у встановленому законом порядку, які наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, можуть бути позивачем і відповідачем у суді (ст. 80 ЦК). Юридичні особи можуть мати такі самі права та обов\’язки, які фізична особа, за винятком тих, передумовою володіння якими є природні властивості людини (ст. 91 ЦК).
 
2. Учасниками цивільних відносин можуть бути також публічно-правові утворення: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні утворення, іноземні держави, інші суб\’єкти публічного права. За вітчизняним законодавством такі утворення визнаються учасниками цивільних відносин, хоч і не є особами. Вітчизняний законодавець закріпив ідею, згідно з якою публічно-правові утворення не потребують наділення їх статусом юридичної особи, оскільки участь в цивільних відносинах для них не є основною функцією, а лише обумовлено потребами здійснення публічних інтересів.
 
Вважається, що зазначені публічно-правові утворення є суб\’єктами публічних правовідносин і носіями публічних повноважень, юридично відокремлених внаслідок наділення їх власною, відмінною від інших суб\’єктів публічного права, компетенцією. У зв\’язку з цим такі суб\’єкти в принципі не потребують наділення їх правами юридичної особи.
 
Однак в цивільних відносинах на публічно-правові утворення багато в чому фактично поширюються положення про юридичні особи.
 
При цьому особи і публічно-правові утворення в цивільних відносинах знаходяться в рівному становищі. Це означає, що в цивільно-правових відносинах публічно-правові утворення не здійснюють владних повноважень; тут вони підкоряються загальним принципам цивільного права, виступають на рівних засадах з іншими їх учасниками – фізичними та юридичними особами, не мають права використовувати ніяких своїх владних повноважень щодо інших учасників (контрагентів) і не мають будь-яких переваг та пільг порівняно з іншими учасниками цивільних відносин.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

AlphaOmega Captcha Classica  –  Enter Security Code