Науково-практичний коментар до ст. 14 Цивільного кодексу України
Стаття 14. Виконання цивільних обов\’язків
1. Цивільні обов\’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
2. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов\’язковим для неї.
3. Виконання цивільних обов\’язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
4. Особа може бути звільнена від цивільного обов\’язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Коментар:
1. ЦК закріпив нормою ст. 14 загальні правила про виконання цивільних обов\’язків, в якій містяться положення про межі виконання та підстави звільнення від таких обов\’язків.
В доктрині права під цивільним обов\’язком розуміється вимога від суб\’єкта цивільного права певних дій (або невиконання дій), забезпечена можливістю правового спонукання до належної поведінки. Зміст цивільного обов\’язку становлять три вимоги: а) поведінка зобов\’язаної особи визначена вимогами норми права; б) поведінка зобов\’язаної особи визначена вимогами уповноважених осіб; в) поведінка зобов\’язаної особи у випадку невиконання цивільного обов\’язку забезпечується вимогою (рішенням) суду виконати цей обов\’язок.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК цивільні обов\’язки виконуються у межах, встановлених договором та актом цивільного законодавства.
Враховуючи невідривний зв\’язок договору та актів цивільного законодавства як юридично обов\’язкових для сторін, в літературі пропонується розширено тлумачити цю норму як таку, що встановлює межі виконання цивільних обов\’язків і актами цивільного законодавства, і договором. Цей перелік може бути доповнено односторонніми правочинами (наприклад, довіреність тощо), правовими звичаями, іншими цивільно-правовими актами (рішення суду тощо), які також здатні встановлювати межі виконання цивільних обов\’язків.
2. Частина 2 ст. 14 ЦК передбачає положення про те, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не обов\’язкове для неї. В даному випадку йдеться про те, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких покладається на особу договором або актом цивільного законодавства.
3. Відповідно до ч. 3 ст. 14 ЦК виконання цивільних обов\’язків забезпечується засобами заохочення і відповідальності, які встановлені договором або актами цивільного законодавства.
Такі засоби заохочення можуть передбачатися договором у вигляді додаткової винагороди, пільгових умов виконання цивільних обов\’язків, або як засіб цивільно-правової відповідальності за допомогою відповідних санкцій (штраф, способи забезпечення виконання зобов\’язання тощо).
Зокрема, ч. 1 ст. 1019 ЦК передбачає, що комісіонер має право для забезпечення своїх вимог за договором комісії утримувати річ, яка повинна бути передана комітенту.
Інший приклад засобу заохочення міститься в КТМ (ст. 149), норма якого передбачає правило, згідно з яким угодою сторін може бути встановлена винагорода за закінчення навантаження (розвантаження) судна до закінчення сталійного часу – диспач.
4. ЦК в ч. 4 ст. 14 передбачає правило про те, що звільнення від обов\’язку можливе на підставі актів цивільного законодавства та договору. В цьому випадку, особа може бути звільнена від цивільного обов\’язку або його виконання як у зв\’язку з виною іншої сторони (припинення договору страхування з вини страхувальника, ч. 2 ст. 97 ЦК), так і внаслідок випадкових обставин, за які ніхто не відповідає (припинення договору довічного утримання зі смертю відчужувача, ч. 2 ст. 755 ЦК).
Leave a Reply