Науково-практичний коментар до ст. 47 Цивільного кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 47 Цивільного кодексу України


Стаття 47. Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою
 
1. Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.
2. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п\’яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв\’язку з відкриттям спадщини.
Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження.
 
Коментар:
 
1. Судове рішення про оголошення фізичної особи померлою тягне за собою наслідки, аналогічні тим, які виникають у разі настання смерті особи. Разом з тим слід зважати і на те, що рішення суду про оголошення особи померлою засновується не на чітко встановленому юридичному факті смерті особи, а лише на його презумпції. Тому правові наслідки, встановлені коментованою статтею, слід розглядати як нестійкі, а такі, що в будь-який момент можуть бути змінені або скасовані у разі з\’явлення особи (ст. 48 ЦК).
 
2. Юридичними наслідками вступу у силу рішення суду про оголошення особи померлою визнаються:
 
1) відкриття спадщини і поява у спадкоємців такої особи за заповітом та (або) за законом права на прийняття спадщини або на відмову від її прийняття (ст. ст. 1220 – 1223, 1268 – 1276 ЦК). Однак оскільки цією статтею регулюються не наслідки смерті, а наслідки оголошення особи померлою, щодо якої насправді не відомо, чи знаходиться вона в живих, законодавець прагне захистити права та інтереси особи у разі її з\’явлення.
 
З цією метою частина друга коментованої статті забороняє спадкоємцям особи, оголошеної померлою, відчужувати протягом п\’яти років нерухоме майно, яке перейшло до них у зв\’язку з відкриттям спадщини. Вказаний п\’ятирічний строк слід вираховувати з наступного дня після виникнення у них права власності на це майно, тобто після державної реєстрації свідоцтва право право на спадщину на нерухоме майно (ст. 253, ч. 2 ст. 1299 ЦК). Слід підкреслити, що зазначене обмеження стосується винятково спадкоємців, а відтак не поширюється на інших суб\’єктів, які можуть набути право власності на майно спадкодавця – кредиторів спадщини, відказоодержувачів, виконавців заповіту, охоронця спадщини.
 
Забезпечення виконання цієї норми здійснюється шляхом накладення нотаріусом на це майно заборони відчуження, що відбувається одночасно з видачею свідоцтва про право на спадщину (ч. 5 абзацу першого пункту 250 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України);
 
2) припинення прав та обов\’язків, в яких перебувала дана особа і які є невіддільними від неї (наприклад, припинення договорів доручення (пункт 3 ч. 1 ст. 1008 ЦК), комісії (ч. 1 ст. 1027 ЦК), у разі оголошення померлим вигодонабувача – договору управління майном (пункт 3 ч. 1 ст. 1044 ЦК), припинення шлюбу (ст. 104 СК)).
 
3. Документом, який підтверджує факт оголошення особи померлою, є свідоцтво про смерть, видане РАЦС на підставі відповідного судового рішення, а не саме рішення суду, на підставі якого видається таке свідоцтво (пункт 3.4 Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні).

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

AlphaOmega Captcha Classica  –  Enter Security Code