Науково-практичний коментар до ст. 158 Цивільного кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 158 Цивільного кодексу України

Стаття 158. Обмеження щодо випуску цінних паперів та щодо виплати дивідендів
 
1. Частка привілейованих акцій у загальному обсязі статутного капіталу акціонерного товариства не може перевищувати двадцяти п\’яти відсотків.
2. Частину другу виключено 
3. Акціонерне товариство не має права оголошувати та виплачувати дивіденди:
1) до повної сплати всього статутного капіталу;
2) при зменшенні вартості чистих активів акціонерного товариства до розміру, меншого, ніж розмір статутного капіталу і резервного фонду;
3) в інших випадках, встановлених законом.
 
Коментар:
 
1. Після прийняття ЗУ \”Про цінні папери та фондовий ринок\”, яким було виключено частину другу коментованої статті, зміст статті 158 Цивільного кодексу України суттєво звужений до регулювання випуску привілейованих акцій та порядку виплати дивідендів.
2. Частина перша коментованої статті допускає випуск акціонерними товариствами привілейованих акцій. Отже, ст. 158 ЦК України, ст. 20 ЗУ \”Про акціонерні товариства\”, ст. 6 ЗУ \”Про цінні папери та фондовий ринок\” передбачають, що акціонерне товариство розміщує акції двох типів – прості та привілейовані.
Основна відмінність між простими та привілейованими акціями полягає у обсязі прав, що надаються акціонерам – власникам простих акцій і акціонерам – власникам привілейованих акцій.
Частка привілейованих акцій у розмірі статутного капіталу не може перевищувати 25 %.
3. Порядок виплати дивідендів регулюється Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ЗУ \”Про акціонерні товариства\”, ЗУ \”Про господарські товариства\” та Положенням про порядок отримання інвесторами доходів від володіння корпоративними правами в акціонерних товариствах, затвердженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 25 грудня 2001 року N 386. Проте значну роль у порядку регулювання виплати дивідендів відіграє статут товариства та положення про порядок виплати дивідендів (у разі його затвердження).
Дивіденд – частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів.
Право на отримання частки прибутку (дивідендів) акціонерного товариства пропорційно частці кожного з учасників мають акціонери, які є учасниками товариства на дату складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів (для акціонерів приватних та публічних акціонерних товариств), або особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів (для акціонерів відкритих та закритих акціонерних товариств).
Право на отримання дивідендів мають власники простих і привілейованих акцій. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку.
Виплата дивіденди за привілейованими акціями провадиться у розмірі, встановленому статутом, незалежно від розміру одержаного товариством прибутку у відповідному році. У разі відсутності або недостатності чистого прибутку звітного року та нерозподіленого прибутку минулих років виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється за рахунок резервного капіталу товариства.
Відповідно до проекту рішення ДКЦПФР \”Про затвердження Порядку формування та використання спеціального фонду для виплати дивідендів за привілейованими акціями\”1 статутом акціонерного товариства може бути передбачено створення спеціального фонду для виплати дивідендів за привілейованими акціями. Спеціальний фонд для виплати дивідендів за привілейованими акціями (далі – фонд виплати дивідендів) створюється за рішенням загальних зборів акціонерів. Фонд виплати дивідендів формується шляхом щорічних відрахувань від чистого прибутку товариства, розмір яких визначається рішенням загальних зборів акціонерів. Рішення про використання коштів фонду виплати дивідендів на виплату дивідендів за результатами року приймається загальними зборами акціонерів.
____________
1 Офіційний веб-сайт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку 
Крім того, зі змісту ЗУ \”Про акціонерні товариства\” (ч. 3 ст. 26, абз. 2 ч. 3 ст. 30) вбачається, що для виплати дивідендів за привілейованими акціями рішення загальних зборів акціонерів не вимагається.
При цьому варто звернути увагу на те, що відповідно до ч. 4 ст. 30, п. 14 ч. 2 ст. 52 ЗУ \”Про акціонерні товариства\” наглядова рада зобов\’язана затвердити дату складання переліку осіб, які мають право на отримання, порядок та строк їх виплати, яка не має передувати даті прийняття рішення про виплату дивідендів. На нашу думку, такі положення ЗУ \”Про акціонерні товариства\” є наслідком неправильного застосування юридичної техніки.
Відтак з метою уникнення неоднозначного застосування чинного законодавства при виплаті дивідендів у статуті АТ доцільно передбачити:
1) розмір дивідендів за привілейованими акціями (ч. 3 ст. 26, абз. 2 ч. 3 ст. 30 ЗУ \”Про акціонерні товариства\”);
2) строк, протягом якого наглядовою радою повинно бути забезпечено складення переліку акціонерів – власників привілейованих акцій, які мають право на отримання дивідендів,
3) строк, протягом якого повинні бути виплачені дивіденди (цей строк за будь-яких обставин не може перевищувати шести місяців після закінчення звітного року).
З метою захисту прав акціонерів – власників привілейованих акцій у статуті АТ повинно бути передбачено, що у разі невиплати у встановлений цим статутом строк дивідендів власникам привілейованих акцій останні отримують право голосу на загальних зборах акціонерів з усіх питань порядку денного.
Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку в обсязі, встановленому рішенням загальних зборів акціонерного товариства, у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року. Таким чином, дивіденди за простими акціями можуть виплачуватись тільки у тому разі, якщо акціонерне товариство за підсумками діяльності за рік, за який мають сплачуватись дивіденди, отримало прибуток.
Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється у такому порядку:
1) до 20 лютого наступного за звітнім роком АТ визначає наявність прибутку за минулий рік2;
____________
2 Відповідно до п. 5 постанови Кабінету Міністрів України \”Про затвердження Порядку подання фінансової звітності\” від 28 лютого 2000 р. N 419 встановлено, що річна фінансова звітність подається не пізніше 20 лютого наступного за звітним року.
2) наглядова рада зобов\’язана скликати річні загальні збори АТ, на розгляд яких винести питання про затвердження річного звіту АТ та розподілу прибутку від його діяльності (абз. 3 ч. 2 ст. 32, п. п. 11, 12 ч. 2 ст. 33 ЗУ \”Про акціонерні товариства\”);
3) наглядова рада АТ зобов\’язана визначити дату складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати (ч. 4 ст. 30, п. 14 ч. 2 ст. 52 ЗУ \”Про акціонерні товариства\”). При цьому дата, визначена наглядовою радою АТ, не може передувати даті прийняття рішення про виплату дивідендів. Вважаємо, що така дата повинна відповідати даті проведення загальних зборів акціонерів, оскільки у випадку, коли на дату проведення загальних зборів акціонерів не буде відомо кому необхідно виплачувати дивіденди, вищий орган управління може відмовитись приймати таке рішення \”всліпу\”;
4) загальні збори акціонерів зобов\’язані прийняти рішення про затвердження річних результатів діяльності АТ;
5) загальні збори акціонерів, за умови, що відсутні обставини, передбачені ч. 3 ст. 158 ЦК України, ч. 1 ст. 31 ЗУ \”Про акціонерні товариства\”, приймають рішення про розподіл прибутку та направлення його частини на виплату дивідендів. При цьому належить враховувати, що згідно ч. 3 ст. 66 ЗУ \”Про акціонерні товариства\” викуплені акціонерним товариством акції не враховуються у разі розподілу прибутку, голосування та визначення кворуму загальних зборів.
З метою забезпечення стабільності отримання акціонерним товариством дивідендів вважаємо, що у статті АТ повинен бути закріплений принцип визначення частини прибутку, що направляється на виплату дивідендів. Так, О. Р. Кібенко пропонує розраховувати розмір виплачуваних дивідендів за такою формулою: Д = А – З – (СК + РФ), де Д – це сума, придатна до розподілу (направлення на виплату дивідендів), А – активи товариства, З – зобов\’язання товариства, СК – розмір статутного капіталу, РФ – розмір резервного капіталу3.
____________
3 Кібенко О. Р. Європейське корпоративне право на етапі фундаментальної реформи: перспективи використання європейського законодавчого досвіду у правовому полі України. Серія: \”Юридичний радник\”. – Х.: Страйд, 2005. – С. 243 – 244.
Рішення про виплату дивідендів оформляється протоколом, який може містити дані про: а) розмір дивідендів, що припадає на одну акцію; а) дату початку та закінчення виплати дивідендів; в) спосіб виплати дивідендів; г) порядок виплати дивідендів (п. 2.6 Положення про порядок отримання інвесторами доходів від володіння корпоративними правами в акціонерних товариствах). Питання \”б\”, \”в\” та \”г\” можуть вирішуватися рішенням наглядової ради.
6) виплатити дивіденди за привілейованими акціями. АТ не вправі виплачувати дивіденди за простими акціями до виплати дивідендів за привілейованими акціями (п. 2 ч. 2 ст. 31 ЗУ \”Про акціонерні товариства\”);
7) товариство повідомляє осіб, які мають право на отримання дивідендів, про дату, розмір, порядок та строк їх виплати. Протягом 10 днів після прийняття рішення про виплату дивідендів публічне товариство додатково повідомляє про дату, розмір, порядок та строк виплати дивідендів фондову біржу (біржі), у біржовому реєстрі якої (яких) перебуває таке товариство;
8) здійснити виплату дивідендів за простими акціями. ЗУ \”Про акціонерні товариства\” не передбачаю, у якому порядку повинні виплачуватися дивіденди, а тільки вказує на те, що товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами (абз. 2 ч. 1 ст. 30 ЗУ \”Про акціонерні товариства\”). Відтак можна визначити кілька способів виплати дивідендів: а) через касу товариства; б) у банку; в) шляхом перерахування на зазначенні акціонером рахунки.
9) дивіденди повинні бути виплачені не пізніше ніж через шість місяців після закінчення звітного року, тобто не пізніше ніж до 1 липня наступного за звітнім роком. В законодавстві не визначено строку, протягом якого акціонер може отримати належні йому дивіденди, не отримані у встановлений строк після оголошення рішення про їх виплату. В цьому випадку належить враховувати загальний строк позовної давності.
4. Новелою ЗУ \”Про акціонерні товариства\” є те, що відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 30 вказаного закону у разі відчуження акціонером належних йому акцій після дати складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, але раніше дати виплати дивідендів, право на отримання дивідендів залишається в особи, зазначеної у такому переліку.
5. У випадках, встановлених законом, акціонерне товариство не має права приймати рішення та виплачувати дивіденди за акціями.
Так, АТ не вправі приймати рішення про виплату дивідендів за простими акціями у таких випадках:
а) до повної сплати всього статутного капіталу (п. 1 ч. 3 ст. 158 ЦК України);
б) звіт про результати розміщення акцій не зареєстровано у встановленому законодавством порядку (п. 2 ч. 1 ст. 31 ЗУ \”Про акціонерні товариства\”). Враховуючи, що зміни до системи реєстру вносяться тільки після реєстрації звіту про результати розміщення акцій, то і раніше рішення про виплату дивідендів могло бути прийнято тільки після реєстрації звіту про розміщення акцій (п. п. 2.7 – 2.9 Положення про порядок отримання інвесторами доходів від володіння корпоративними правами в акціонерних товариствах, р. 4 Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17 жовтня 2006 р. N 1000);
в) власний капітал товариства менший, ніж сума його статутного капіталу, резервного капіталу та розміру перевищення ліквідаційної вартості привілейованих акцій над їх номінальною вартістю (п. 2 ч. 3 ст. 158 ЦК України, п. 2 ст. 31 ЗУ \”Про акціонерні товариства\”);
АТ не вправі виплачувати дивіденди за простими акціями наступних випадках:
а) до повної сплати всього статутного капіталу (п. 1 ч. 3 ст. 158 ЦК України);
б) товариство має зобов\’язання про викуп акцій відповідно до статті 68 Закону України \”Про акціонерні товариства\” (п. 1 ч. 2 ст. 31 ЗУ \”Про акціонерні товариства\”);
в) поточні дивіденди за привілейованими акціями не виплачено повністю (п. 8 ст. 6 ЗУ \”Про цінні папери та фондовий ринок\”, п. 2 ч. 2 ст. 31 ЗУ \”Про акціонерні товариства\”);
г) рішення про виплату дивідендів не може прийматися у разі введення процедури розпорядження майном боржника та призначення розпорядника майна в ході провадження у справах про банкрутство АТ (п. 2.4 Положення про порядок отримання інвесторами доходів від володіння корпоративними правами в акціонерних товариствах).
6. Акціонерне товариство не має права приймати рішення про виплату дивідендів та здійснювати виплату дивідендів за привілейованими акціями у разі, якщо:
а) до повної сплати всього статутного капіталу (п. 1 ч. 3 ст. 158 ЦК України);
б) звіт про результати розміщення акцій не зареєстровано у встановленому законодавством порядку (п. 1 ч. 3 ст. 31 ЗУ \”Про акціонерні товариства\”, п. п. 2.7 – 2.9 Положення про порядок отримання інвесторами доходів від володіння корпоративними правами в акціонерних товариствах, р. 4 Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17 жовтня 2006 р. N 1000);
в) власний капітал товариства менший, ніж сума його статутного капіталу, резервного капіталу та розміру перевищення ліквідаційної вартості привілейованих акцій над їх номінальною вартістю, власники яких мають переваги щодо черговості отримання виплат у разі ліквідації (п. 2 ч. 3 ст. 31 ЗУ \”Про акціонерні товариства\”, п. 2 ч. 3 ст. 158 ЦК України).
Товариство не має права здійснювати виплату дивідендів за привілейованими акціями певного класу до виплати поточних дивідендів за привілейованими акціями, власники яких мають перевагу щодо черговості отримання дивідендів (абз. 2 ч. 3 ст. 31 ЗУ \”Про акціонерні товариства\”).
7. На практиці та в теорії права нерідко виникає питання, чи вправі АТ за наявності чистого прибутку не приймати рішення про виплату дивідендів.
За змістом ЗУ \”Про акціонерні товариства\” питання про розподіл прибутку дивідендів вноситься на кожні річні загальні збори акціонерів (ч. 3 ст. 31). Цим же законом визначено виключні випадки, за яких АТ може не прийняти рішення про виплату дивідендів.
Проте, на думку деяких науковців4, поставивши залежність виплати дивідендів від рішення загальних зборів акціонерів, яке може бути прийнято, а може бути і не прийнято, законодавець залишив \”люфт\” для невиплати дивідендів акціонерам.
____________
4 Яворська О. \”Новели правового регулювання за Законом України \”Про акціонерні товариства\” // Юридична Україна. К., 2009. – С. 66 – 70
Практика розгляду подібних спорів свідчить, що рішення загальних зборів акціонерів, яким розподілено чистий прибуток АТ, але не направлено його на виплату дивідендів, може бути визнано судом недійсним.
Так, Вищий господарський суд України у своїй постанові по справі N 19/29 від 06.12.2006 р. (ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду цієї постанови Вищого господарського суду України) зазначив, що системний аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що право акціонерів на отримання частини прибутку товариства (дивідендів) кореспондується з обов\’язком акціонерного товариства виплачувати його акціонерам відповідно до строків та порядку, визначених статутом юридичної особи, і такі виплати, в будь-якому випадку, повинні відбуватися один раз на рік за підсумками календарного року та відповідно до рішення загальних зборів акціонерів про розподіл прибутку. Оскільки законодавцем передбачено обмеження права на отримання дивідендів в окремо визначених випадках за приписами частини 3 статті 158 Цивільного кодексу України, то будь-які інші обмеження прав на отримання дивідендів виходять за межі правового регулювання. Не визначення зборами акціонерів та статутом акціонерного товариства частини прибутку, яка повинна виплачуватися акціонерам як дивіденди, може бути оцінено судом як порушення норм матеріального права акціонерами, які володіють більшістю голосів в акціонерному товаристві та впливають на прийняття рішень зборами акціонерів, яке може тлумачитися як дії, що є зловживанням правом і в розумінні статті 13 Цивільного кодексу України та виходить за межі цивільних прав.
Проте при розгляді подібних спорів також необхідно враховувати, що господарський суд не може підміняти вищий орган управління товариства і втручатися у господарську діяльність товариства (п. 35 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року N 13 \”Про практику розгляду судами корпоративних спорів\”).
Викладене дозволяє дійти висновку, що при розгляді спорів про виплату дивідендів господарські суди вправі визнавати недійсними рішення загальних зборів акціонерів про розподіл прибутку АТ (якщо цим рішенням не направлено частину прибутку на виплату дивідендів за відсутності підстав, які забороняють приймати рішення про виплату дивідендів), але не вправі змінювати такі рішення та самостійно визначати обсяг дивідендів, що належить стягнути на користь акціонера як дивіденди.
8. Попередній приклад дозволяє дійти висновку, що акціонер АТ майже позбавлений можливості захистити своє право на отримання належному йому розміру дивідендів, оскільки скасування рішення загальних зборів про невиплату дивідендів не має своїм наслідком отримання акціонером дивідендів.
За таких умов пропонується закріпити у статуті АТ положення про те, що у випадку визнання судом недійсним рішення загальних зборів акціонерів про виплату дивідендів акціонерне товариство зобов\’язане виплатити дивіденди відповідно до встановленої у статуті формули.
У разі невиконання АТ таких положень акціонер отримує право на звернення до суду з позовом про стягнення суми належних йому дивідендів.
Слабкість такої позиції полягає у тому, що закон пов\’язує виплату дивідендів тільки з рішенням загальних зборів акціонерів. Проте у разі, якщо судом буде встановлено невідповідність прийнятого рішення вимогам чинного законодавства (напр., не існувало підстав, які б перешкоджали прийняттю рішення загальних зборів про виплату дивідендів) та порушення цим прав акціонера, запропонований нами спосіб захисту цивільних прав буде адекватним характеру порушень прав акціонерів.
9. Однією з категорій спорів, що пов\’язані з виплатою дивідендів у АТ, є їх невиплата товариством після прийняття загальними зборами акціонерів рішення про розподіл прибутку і направлення його частини на виплату дивідендів. Граничний строк, протягом якого повинні бути дивіденди, спливає 1 липня наступного за звітним року, однак рішенням наглядової ради (п. 14 ч. 2 ст. 52 ЗУ \”Про акціонерні товариства\”) цей строк може бути скорочено.
У разі коли АТ у встановлений законом чи рішенням наглядової ради строк не здійснить виплати дивідендів, акціонер вправі звернутися до суду з позовом про стягнення суми дивідендів (ст. 1212 ЦК України) з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Такі позовні заяви підлягають задоволенню за умови, якщо у визначений строк для виплати дивідендів не існувало обставин, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 31 ЗУ \”Про акціонерні товариства\”.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

AlphaOmega Captcha Classica  –  Enter Security Code