Науково-практичний коментар до ст. 235 Цивільного кодексу України

 

1. Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

2. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

 

Коментар:

 

1. Удаваний правочин – це правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Наприклад, укладається договір дарування з метою приховання договору купівлі-продажу для обходу переважного права учасників спільної часткової власності на купівлю частки, що продається; або видається генеральна довіреність на автомобіль з правом його продажу з метою приховання договору купівлі-продажу. В даній ситуації існують два правочини: один удаваний, а інший – той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою нібито прикриває реальний правочин.

2. Закон прямо не передбачає недійсність удаваного правочину, а лише пропонує застосувати до відносин сторін норми, що регулюють той правочин, який сторони дійсно мали на увазі. Між тим у судовій практиці висловлюється і інша правова позиція.

Так, рішенням від 16.03.2005 р. господарського суду Сумської області, залишеним без змін постановою від 20 травня 2005 року Харківського апеляційного господарського суду, позов відкритого акціонерного товариства \”Липоводолинське підприємство \”Агротехсервіс\” до товариства з обмеженою відповідальністю \”Агріка-2\” про визнання недійсними договорів купівлі-продажу задоволено: визнані недійсними 52 договори купівлі-продажу рухомого майна з мотивів судової заборони на його відчуження, неналежного представництва, удаваності правочинів та застосовані реституційні наслідки.

Товариство з обмеженою відповідальністю \”Агріка-2\” звернулося до Вищого господарського суду України з проханням постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарським судом статей 216 і 235 Цивільного кодексу України та ухвалити нове рішення.

Господарськими судами встановлено, що 8 червня 2004 р. між відкритим акціонерним товариством \”Липоводолинське підприємство \”Агротехсервіс\” та товариством з обмеженою відповідальністю \”Агріка-2\” на Сумській товарній біржі були укладені 52 договори купівлі-продажу 52 одиниць сільськогосподарської техніки. На підставі цих договорів 19 червня 2004 р. ДАІ УМВС України зареєструвала транспортні засоби за покупцем.

Також господарськими судами встановлено, що 20 квітня 2004 р. між цими ж сторонами був укладений договір купівлі-продажу цієї ж сільськогосподарської техніки та акт її прийому-передачі.

Крім того, ухвалою від 26 травня 2004 р. господарського суду Сумської області порушено провадження про банкрутство позивача, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та заборонено цій особі відчужувати майно на користь фізичних та юридичних осіб.

Вищий господарський суд України у своїй постанові від 30.11.2005 р. відзначив, що за таких обставин господарські суди дійшли обґрунтованих висновків про те, що відкрите акціонерне товариство \”Липоводолинське підприємство \”Агротехсервіс\” на час укладення договорів від 8 червня 2004 р. неправомірно продало майно товариству з обмеженою відповідальністю \”Агріка-2\” і зазначеними договорами приховувалася угода купівлі-продажу від 20 квітня 2004 р.

За змістом статті 235 ЦК правочин, який вчинено з метою приховати інший правочин, є нікчемним і жодних правових наслідків не породжує, крім наслідків, передбачених частиною другою цієї статті.

Водночас суттєвим значенням для вирішення спору є факт порушення процедури банкрутства позивача та судової заборони відчуження його майна. За обставин чинності ухвали від 26 травня 2004 р. господарського суду Сумської області господарські суди дійшли правомірного висновку про задоволення позову.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підстави всебічного, повного і об\’єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд постанову від 20 травня 2005 р. Харківського апеляційного господарського суду залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю \”Агріка-2\” – без задоволення.1

____________

1 Див: Судова практика у справах господарського судочинства. – К.: Юрисконсульт, 2007. – С. 263 – 264.

Таким чином ВГСУ безпосередньо визнав удаваний правочин нікчемним (недійсним), що певною мірою безпосередньо не випливає із змісту ст. 235 ЦК.

Удавані правочини можуть бути вчинені як без будь-яких протиправних намірів, так і з метою приховування незаконного правочину (наприклад, договір про спільну діяльність приховує договір суборенди майна, яку заборонено договором оренди або законом). За таких обставин, у разі встановлення факту неправомірності насправді вчиненого правочину удаваний правочин може бути визнаний недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК, адже в ньому зовнішнє волевиявлення сторін не збігається з їх внутрішньою волею.