Науково-практичний коментар до ст. 350 Цивільного кодексу України

1. Земельні ділянки, про які йдеться у ст. 350 ЦК, визначаються у ч. 1 ст. 79 ЗК як частина земельної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

2. Під іншими об\’єктами нерухомого майна у ст. 350 ЦК розуміються об\’єкти, пере­міщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч. 1 ст. 181 ЦК). Таке розуміння об\’єктів нерухомого майна охоплює не тільки будинки, будівлі, споруди, а й багаторічні насадження, що відповідає ч. З ст. 351 ЦК і змісту Закону «Про відчуження земельних ділянок, інших об\’єктів нерухомого майна, що на них

розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» [229]. Але ж слід ураховувати, що відповідно до ч. 2 ст. 79 ЗК багаторічні насадження не є окремим об\’єктом нерухомого майна, а право власності на земельну ділянку поширюється і на багаторічні насадження.

3. У ст. 350 ЦК чітко виокремлюються викуп земельних ділянок і об\’єктів не­рухомого майна для суспільних потреб та їх примусове відчуження. Ці дві правові конструкції (викуп і примусове відчуження)  об\’єднуються в поняття відчуження земельних ділянок, інших об\’єктів нерухомого майна, що на них розташовані, для суспільних потреб або з мотивів суспільної необхідності.

4. Викуп земельних ділянок, інших об\’єктів нерухомого майна для суспільних по­треб визначається у ст. 1 Закону «Про відчуження земельних ділянок, інших об\’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» як  «передача земельних ділянок, інших об\’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, за їх згодою у державну чи комунальну власність для задоволення суспільних потреб шляхом укладення договору купівлі-продажу чи іншого правочину у порядку, встановленому законом».

5. Примусове відчуження земельних ділянок, інших об\’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, визначається в ст. 1 Закону «Про відчуження земельних ділянок, інших об\’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» як «перехід права власності на земельні ділянки, інші об\’єкти нерухомого майна, що на них роз­міщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, до держави чи територіальної громади з мотивів суспільної необхідності за рішенням суду».

6. Суспільна необхідність як підстава примусового відчуження земельних ділянок та об\’єктів нерухомого майна визначається у ст. 1 названого Закону [329] досить вузько (як «обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної грома­ди виключна необхідність, для забезпечення якої допускається примусове відчуження земельної ділянки, інших об\’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у встановле­ному законом порядку»). Отже, позивач має довести в суді наявність ознаки виключної необхідності. Крім того, у ст. 15 згаданого вище Закону визначаються види об\’єктів, для розміщення яких може здійснюватись примусове відчуження земельних ділянок і об\’єктів

нерухомого майна. Ці законодавчі положення є більш жорсткими стосовно державних органів та органів місцевого самоврядування, що вимагають примусового відчуження земельних ділянок і об\’єктів нерухомого майна, ніж відповідні положення ст. 1 Про­токолу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

7. При викупі земельної ділянки та розташованих на ній об\’єктів укладається до­говір купівлі-продажу або договір міни. Такі договори підлягають нотаріальному посвідченню і державній реєстрації. Сторонами такого договору є власник земельної ділянки та розташованих на ній об\’єктів (продавець) і орган державної влади, орган місцевого самоврядування (покупець).

8. При примусовому відчуженні орган, що прийняв рішення про відчуження, звер­тається до суду з вимогою про відчуження земельної ділянки (земельної ділянки та розташованих на ній об\’єктів нерухомого майна). У відповідних випадках зазначений орган звертається з позовом про примусове відчуження земельної ділянки і знесення житлового будинку, будівель, споруд, багаторічних насаджень, розміщених на зе­мельній ділянці, що підлягає примусовому відчуженню (ч. З ст. 6 Закону «Про від­чуження земельних ділянок, інших об\’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності»). За наявності підстав суд приймає рішення про примусове відчуження та про знесення відповідних об\’єктів.