Науково-практичний коментар до ст. 352 Цивільного кодексу України
Стаття 352. Викуп пам\’ятки культурної спадщини
1. Якщо в результаті дій або бездіяльності власника пам\’ятки культурної спадщини їй загрожує пошкодження або знищення, відповідний орган охорони культурної спадщини робить власнику пам\’ятки відповідне попередження.
2. Якщо власник пам\’ятки культурної спадщини не вживе заходів щодо її збереження, зокрема у зв\’язку з неможливістю створення необхідних для цього умов, суд за позовом відповідного органу охорони культурної спадщини може постановити рішення про її викуп.
3. У разі невідкладної необхідності забезпечення умов для збереження пам\’ятки культурної спадщини позов про її викуп може бути пред\’явлено без попередження.
4. Викуплена пам\’ятка культурної спадщини переходить у власність держави.
5. Викупна ціна пам\’ятки культурної спадщини визначається за згодою сторін, а в разі спору – судом.
Коментар:
Правова охорона статті поширюється на пам\’ятку історії та культури, на речі, що мають особливу цінність для держави та суспільства у цілому. Звідси зрозуміло, чому законодавець приділяє значну увагу таким пам\’яткам. Це не дає визначення пам\’ятки історії та культури. Визначення такого об\’єкта дається у Законі України \”Про охорону культурної спадщини\”. Відповідно до нього пам\’яткою є такий об\’єкт культурної спадщини національного або місцевого значення, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам\’яток України, та який являє собою місце, споруду (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов\’язані з ними території чи водні об\’єкти, інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об\’єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з антропологічного, археологічного, естетичного, етнографічного, історичного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.
1. Відповідно до положень коментованої статті державний орган з питань охорони пам\’яток історії та культури спочатку робить власнику попередження про необхідність покращити утримання таких речей у такий спосіб, щоб воно не загрожувало їх пошкодженню або знищенню. У разі відмови або неможливості власника (наприклад, недостатність коштів, відсутність спеціальних знань) здійснювати належне утримання пам\’ятки історії та культури такий орган звертається до суду з позовом про викуп речей. Примусовий викуп означеної категорії майна не залежить від характеру поведінки власника, тобто його вини в безхазяйному утриманні культурних цінностей.
2. З метою охорони інтересів суспільства щодо майна, що є пам\’яткою історії та культури, в разі невідкладної необхідності забезпечення умов для його збереження (наприклад, загроза знищення і загибелі речі), позов про його викуп може бути пред\’явлено без попередження.
3. Власнику пам\’ятки історії та культури виплачується викупна ціна, яка визначається за згодою сторін. Викупна ціна має враховувати ринкову ціну пам\’ятки, яка визначається з урахуванням найбільш ефективного використання та безумовного виконання умов охоронного договору стосовно режимів її використання у спосіб, що потребує як найменших змін і доповнень пам\’ятки та забезпечує максимальне збереження її автентичності та просторової композиції.
Згідно Методики грошової оцінки пам\’яток, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 р. N 1447, під час проведення грошової оцінки пам\’ятки враховується також оцінка місця її розташування. Грошова оцінка пам\’ятки провадиться на основі потенційних доходів від її використання, визначених на дату оцінки. При цьому аналізується доход, що може бути отриманий від передачі пам\’ятки в оренду, або від її експлуатації з іншою метою, що не суперечить законодавству з питань охорони культурної спадщини.
Якщо між сторонами не було досягнуто згоди щодо його її розміру, то спір вирішується судом, який визначає розмір відшкодування на підставі дійсної вартості майна. У необхідних випадках для визначення вартості майна суд може призначити відповідну експертизу (експертом може бути особа, яка володіє достатніми знаннями у відповідній сфері). Викуплена пам\’ятка історії та культури переходить у власність держави.
1. Чинність цієї статті поширюється тільки на пам\’ятки історії та культури. До таких пам\’яток належить значно менше коло об\’єктів, ніж до категорії національних, культурних та історичних цінностей, про які йдеться в ч. 8 ст. 319 ЦК.
2. У ст. 352 ЦК не вказується прямо на те, що вона чинна тільки стосовно нерухомих пам\’яток історії та культури. Але ж таке тлумачення терміна «пам\’ятки історії та культури» має нормативні підстави. У ст. 1 Закону «Про охорону об\’єктів культурної спадщини» [158] пам\’ятка визначається як об\’єкт культурної спадщини національного або місцевого значення, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам\’яток України. Та й із визначення об\’єктів культурної спадщини, що дається там же, із класифікації об\’єктів культурної спадщини, що наводиться в ст. 2 того ж Закону, випливає, що до них належать лише об\’єкти нерухомого майна.
3. Дії або бездіяльність власника пам\’ятки історії та культури, що дають підстави для застосування ст. 352 ЦК, можуть мати чи ні ознаки вини. Зокрема, у власника можуть бути відсутніми можливості створити умови для збереження пам\’ятки історії та культури. Необхідною є тільки наявність доказів такої динаміки стану пам\’ятки, яка загрожує її знищенням або пошкодженням.
4. За наявності підстав, зазначених у ч. 1 ст. 352 ЦК, державний орган, що здійснює виконавчу владу у цій сфері, робить попередження про припинення безгосподарного ставлення до цього майна. Про попередження має бути прийнято відповідний розпорядчий акт, який надсилається власникові. Це і є формою і способом попередження. Цей акт власник може оспорити в суді.
5. При невідкладній необхідності — це вкрай обмежене коло випадків — звернення до суду з позовом про викуп пам\’ятки історії та культури можливе і без такого попередження. У будь-якому випадку не встановлено строку, після якого можливе звернення до суду з таким позовом. Але ж за загальним правилом (за відсутності невідкладної необхідності) звернення до суду є можливим за умови, що після попередження власник не припинив дій чи бездіяльності, що породжують загрозу незбереження пам\’ятки історії та культури, зокрема, у зв\’язку з відсутністю у власника можливості для створення умов для збереження пам\’ятки. Якщо позивач доведе наявність обставин, про які зазначається в ст. 352 ЦК, суд має постановити рішення про викуп пам\’ятки історії та культури. Якщо сторони не досягли згоди щодо викупної ціни об\’єкта, вона визначається судом. Це можливе за заявою позивача в цій же справі.
6. Викуплена пам\’ятка історії та культури переходить у власність держави. Договір купівлі-продажу при цьому не підписується, оскільки правовстановлюючим документом є рішення суду, що набрало законної сили.
Leave a Reply