Науково-практичний коментар до ст. 514 Цивільного кодексу України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 514 Цивільного кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 514 Цивільного кодексу України

Стаття 514. Обсяг прав, що переходять до нового кредитора у зобов\’язанні
 
1. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов\’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
 
Коментар:
 
В разі заміни кредитора у зобов\’язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов\’язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов\’язання, тобто обсяг прав та обов\’язків його сторін залишається незмінним. Отже, виходячи із загальних правил та положень коментованої статті, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора.
Обсяг цих прав (наприклад, сума заборгованості, права на стягнення відсотків, штрафних санкцій тощо) та умови (наприклад, боржник може виконати зобов\’язання тільки за умови надання певної інформації) визначаються на момент переходу цих прав до нового кредитора. Тобто новий кредитор отримує право вимагати виплати, наприклад, процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі, що існував на момент підписання договору цесії або переходу до нього прав кредитора іншим чином.
Разом з тим зазначене положення є диспозитивним, отже інші правила можуть бути встановлені договором або законом. Суб\’єкти зобов\’язання можуть провести заміну кредитора лише в певній частині, тобто передати новому кредитору тільки частину прав старого кредитора. Це є можливим в разі подільності права вимоги кредитора, наприклад, в грошових зобов\’язаннях. В такому випадку зобов\’язання перетвориться на зобов\’язання з множинністю осіб на стороні кредитора.
Обмеження обсягу прав, які переходять до нового кредитора, можуть визначатися також законом. Так, в разі спадкування до спадкоємців не можуть переходити права спадкодавця, нерозривно пов\’язані з його особою (наприклад, право на стягнення аліментів), та права, передача яких заборонена законом (наприклад, право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров\’я спадкодавця).
 
1. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватись законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Це правило стосу­ється заміни кредитора в зобов\’язанні на будь-якій підставі, що зазначена в ч. 1 ст. 511 ЦК. Так, ч. 2 і 3 ст. 1230 ЦК обмежує можливість переходу в порядку спадкування прав на стягнення моральної шкоди, неустойки. Якщо ці законом, ні договором, на підставі якого виникло зобов\’язання, не встановлено обмеження на перехід прав у такому зобов\’язанні до нового кредитора, первісний і новий кредитори вправі на свій розсуд вирішити питання, які саме права первісного кредитора передаються новому кредиторові. Якщо ж договором між первісним та новим кредитором це не встанов­лено, до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора на момент, що визначається ст. 514 ЦК.
2. Що стосується ст. 514 ЦК, то вона встановлює лише момент, на який визна­чається обсяг прав, що переходять до нового кредитора, та умови здійснення цих прав. Таким моментом є момент переходу цих прав. Момент переходу прямо законом не встановлюється. Якщо правочин визначається як дія особи, спрямована на на­буття, зміну або припинення цивільних прав та обов\’язків (ч. 1 ст. 202 ЦК), то такі права та обов\’язки слід вважати такими, що виникли в момент, з якого правочин визнається вчиненим. Стосовно договорів прямо встановлено момент їх укладення (ст. 640 ЦК). Отже, моментом переходу прав до нового кредитора є момент, у який згода з усіх істотних умов договору про заміну кредитора виражена в формі, яка для таких договорів є обов\’язковою (ст. 513 ЦК). Якщо договір про заміну кредито­ра в зобов\’язанні підлягає державній реєстрації, моментом переходу прав до нового кредитора є момент державної реєстрації такого договору. Однак слід враховувати, що можливе укладення консенсуального договору про відступлення права вимоги. У такому випадку перехід права здійснюється в момент настання строку виконання обов\’язку, що кореспондує цьому праву, або в момент підписання акта про передання права, або в інший момент, визначений сторонами. На цей момент буде визначатись і обсяг прав, що передаються.
3. При заміні кредитора в зобов\’язанні на підставі виконання обов\’язку боржника (п. З і 4 ч. 1 ст. 512 ЦК) права до нового кредитора переходять у момент, коли такий юридичний факт настав (коли обов\’язок боржника виконано, а виконання прийняте кредитором).
4. При правонаступництві в зв\’язку зі злиттям, приєднанням, поділом, виділом чи перетворенням юридичної особи моментом переходу прав до нового кредитора є момент внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців запису про припинення юридичної особи (при приєднанні) або запису про реєстрацію юридичної особи, що є новим кредитором (при злитті, поділі, виділі
та перетворенні юридичної особи).
5. При спадкуванні права переходять до нового кредитора в момент отримання свідоцтва про право на спадщину, а якщо право, отримане в порядку спадкування, підлягає державній реєстрації, права переходять до нового кредитора в момент ре­єстрації.
6. Законодавець виявився байдужим до проблем правового становища нового кре­дитора в частині, що виходить за межі його статусу як управненого суб\’єкта. Тому в статті, що коментується, та інших статтях Цивільного кодексу немає відповіді на за­питання про те, чи відповідає новий кредитор за прийняття належного виконання, чи поширюється на нього неустойка, встановлена договором між первісним кредитором
та боржником за відмову прийняти належне виконання. Відповідь на це запитання випливає із співпоставлення ч.  1 ст. 516 та ст. 520 ЦК.  Із цього співпоставлення випливає, що без згоди іншої сторони зобов\’язання можна передати тільки права, оскільки боржникові, в принципі, немає різниці, на адресу якого суб\’єкта виконувати зобов\’язання. Передавати обов\’язки без згоди іншої сторони зобов\’язання було б не­
коректно, оскільки для суб\’єкта важливо, хто ці обов\’язки буде виконувати. Отже, відповідальним перед боржником при відступленні права вимоги залишається первісний кредитор. При правонаступництві (п. 2 ч. 1 ст. 512 ЦК) логічно було покласти від­повідальність за належне прийняття виконання на нового кредитора. Це ж стосується і випадків, передбачених п. З і 4 ч. 1 ст. 512 ЦК.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

AlphaOmega Captcha Classica  –  Enter Security Code