Науково-практичний коментар до ст. 515 Цивільного кодексу України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 515 Цивільного кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 515 Цивільного кодексу України

Стаття 515. Зобов\’язання, в яких заміна кредитора не допускається
 
1. Заміна кредитора не допускається у зобов\’язаннях, нерозривно пов\’язаних з особою кредитора, зокрема у зобов\’язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров\’я або смертю.
 
Коментар:
 
Коментована стаття містить загальне правило визначення зобов\’язань, в яких не допускається заміна кредитора. Так заміна кредитора не допускається у зобов\’язаннях, нерозривно пов\’язаних з особою кредитора. ЦК наводить лише один приклад такого зобов\’язання – це зобов\’язання про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров\’я або смертю фізичної особи. Дане зобов\’язання є яскравим прикладом нерозривної пов\’язаності зобов\’язання з особою кредитора. Якщо шкода завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров\’я, мета існування зобов\’язання по відшкодуванню такої шкоди є відновлення здоров\’я потерпілого або відшкодування йому витрат, пов\’язаних з ушкодженням здоров\’я або втраченого прибутку. Якщо мова йдеться про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи, то виходячи із змісту ст. 1200 право на таке відшкодування мають утриманці померлого, отже фактично відшкодування шкоди полягає у наданні утриманцям засобу для існування. У зв\’язку з цим логічним є те, що у вищевизначених зобов\’язаннях права кредитора (потерпілого) не можуть бути передані якійсь іншій особі.
В цілому перелік зобов\’язань, нерозривно пов\’язаних з особою кредитора, є невичерпним, тобто в кожному разі треба аналізувати зв\’язок прав кредитора у зобов\’язанні з його особою. Так, наприклад, право на стягнення аліментів мають особи, чітко визначені Сімейним кодексом (ч. 2 ст. 75, ст. 181 тощо). Якщо особа не має статусу дитини, батька, мати тощо, вона не в праві претендувати на виплату їй аліментів. Отже право на стягнення аліментів не може бути передано іншому кредитору ані за договором відступлення права вимоги, ані в разі загального правонаступництва. Теж саме стосується сплати пенсій, соціальних виплат тощо.
 
1. Чинність ст. 515 ЦК поширюється на заміну кредитора з будь-яких підстав, що встановлені ч. 1 ст. 512 ЦК. Якщо зобов\’язання нерозривно пов\’язане з особою кре­дитора, заміна кредитора є неможливою не тільки в силу правочину (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК) чи дій, зазначених в п. З та 4 ч. 1 ст. 512 ЦК, а і в силу правонаступництва. У разі смерті кредитора — фізичної особи або припинення кредитора — юридичної особи в таких випадках зобов\’язання припиняється, припиняються і всі права, що складають зміст цього зобов\’язання (ст. 608, 609 ЦК).
2. У зобов\’язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушко­дженням здоров\’я або смертю, заміна кредитора в порядку правонаступництва не до­пускається навіть стосовно тих платежів, які на момент смерті кредитора виявились простроченими.
3. Відповідно до ч.  1 ст. 448 ЦК автор має право на одержання грошової суми у розмірі п\’яти відсотків від суми кожного продажу оригіналу художнього твору чи оригіналу рукопису літературного твору, наступного за відчуженням оригіналу, здій­сненого автором. Це право не може відчужуватись за правочином, але воно переходить до спадкоємців автора та до спадкоємців цих спадкоємців в межах строку чинності
майнових прав інтелектуальної власності на твір.  Тут сформульована спеціальна правова конструкція, відповідно до якої зобов\’язання щодо виплати відповідних сум пов\’язується з особою кредитора, але допускаються обмежені випадки заміни креди­тора в зобов\’язанні.
4. Не може бути передане за правочином право кредитора (бенефіціара) пред\’явити вимогу до гаранта, якщо інше не передбачено договором (ч. 5 ст. 563 ЦК).
5. Із закону випливає неможливість відступлення права на одержання послуг у сфері освіти з видачею диплома чи іншого документа встановленого законодавством зразка, оскільки відповідне зобов\’язання має особистий характер.
Право найму житлового приміщення (квартири) в будинках, що є в державній або комунальній власності, також пов\’язується з особою наймача. Договір найму укладаєть­ся тільки з особами, що знаходились на квартирному обліку (ст. 31 — 42 Житлового кодексу [29]). За тимчасово відсутнім наймачем житлового приміщення право найму зберігається протягом певного строку (ст. 71 ЖК). Тому право найму житлового при­міщення в будинках державного або комунального житлового фонду переходить тільки за умов, установлених законодавством (ст. 824 ЦК; ст. 104 — 106 ЖК).
Є низка спеціальних правил, якими обмежується відступлення права або з яких випливають обмеження на відступлення права в інших випадках. Особливо несподі­ваними та істотними можуть бути для осіб, що набувають у ступлені вимоги, обмеження на відступлення, встановлені підпунктом «б» п. 8.6.1 частини 8.6 ст. 8 Закону «Про порядок погашення зобов\’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» [164]. Відповідно до цього правила платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, вправі відступити вимогу тільки за згодою відповідного органу державної податкової служби. Порушення цього припису тягне можливість визнання судом недійсним правочину про відступлення вимоги (ч. 1 ст. 215; ч. 1 ст. 203 ЦК), оскільки зазначене положення названого Закону має цивільно-правовий зміст.
6.  Стаття 380 КТМ [34] забороняє передання іншим організаціям або фізичним осо­бам права на заявлення претензій і позовів, що грунтуються на нормах цього Кодексу. Хоча в наведеному формулюванні і зроблено ухил убік процесуальних відносин (мова йде про передання права на пред\’явлення претензій і позовів), все-таки його слід тлумачити як таке, що забороняє передання права, яке складає матеріальний зміст претензії (позову). Водночас ст. 380 КТМ встановлює винятки з наведеного правила: вона допускає передання такого права вантажовідправником вантажоодержувачу і на­впаки, а також передання права на пред\’явлення претензії та позову (і вантажовідправ­ником, і вантажоодержувачем) органу, до сфери управління якого вони відносяться, транспортно-експедиційній організації чи страховику.
Передбачається спеціальна форма передання права в зазначених випадках — вчи­нення переуступного напису на коносаменті, накладній або квитанції. Переуступний напис — це форма одностороннього правочину, що здійснюється вантажовідправником або вантажоодержувачем. Оскільки сторона, на користь якої вчиняється переуступний напис, у вчиненні цього правочину не бере участі, суб\’єкт, що вчинив такий напис, не позбавляється права пред\’явити претензію до перевізника за умови пред\’явлення ко­носамента, накладної або квитанції, хоча б на них було вчинено переуступний напис.
7.  Обмеження, аналогічні вищенаведеним, встановлені ст. 133 Статуту залізниць [288]. Тут також забороняється передання права на пред\’явлення претензій та позовів (крім відступлення вимоги вантажовідправником вантажоодержувачу або навпаки, а також вищій організації та на користь «уповноваженої особи», яка виступає від імені ванта­жовідправника чи вантажоодержувача). Зазначається також, що відступлення вимоги на користь уповноваженої особи засвідчується довіреністю, оформленою згідно із зако­нодавством. Слід, однак, враховувати, що все ж таки ст. 133 Статуту залізниць не дає підстави для висновку про те, що на користь уповноваженої особи провадиться відсту­плення вимоги. Зазначається, що уповноважена особа діє від імені вантажовідправника чи вантажоодержувача, що її повноваження оформляються довіреністю. Отже, виконання грошового зобов\’язання на вимогу уповноваженої особи залізниця повинна здійснити
на поточний рахунок вантажовідправника чи вантажоодержувача в банку.
Згідно зі ст. 133 Статуту залізниць передання права на пред\’явлення претензії і позову засвідчується переуступним написом на залізничній накладній, вантажній чи багажній квитанції. Правила пред\’явлення та розгляду претензій встановлюють зміст переуступного напису та порядок його засвідчення. Переуступний напис пови­нен мати такий зміст: «Право на пред\’явлення претензії та позову передано…» (при цьому зазначається найменування особи, якій право передається). Переуступний на­пис повинен засвідчуватися підписами керівника і головного бухгалтера організації та засвідчуватись печаткою (§ 2 Правил пред\’явлення та розгляду претензій розділу 38 Правил перевезень вантажів [340]). Оскільки передання права, яке оформляється переуступним написом, є правочином, а юридичні особи повинні вчиняти правочини за допомогою дій їх органів (ст. 29 ЦК), не цілком коректним є правило про підпи­сання переуступного напису головним бухгалтером. Але нераціонально було б ігно­рувати викладене правило і дати іншій стороні привід для оскарження (у кінцевому підсумку — неправомірного) переуступного напису.
8.  При тлумаченні положень, викладених в п. 7 коментаря до ст. 515 ЦК, необхідно враховувати наступне. Ці положення діяли і реально застосовувались в період чинності Цивільного кодексу 1963 р. Стаття 197 цього Кодексу формулювала загальний дозвіл на «уступку вимоги», якщо це не суперечить закону або договору. Тобто обмеження (заборона) передання вимоги могли встановлюватись тільки законом і договором. Але ж ніхто не заперечував чинності викладених правил Статуту залізниць. Положення нового Цивільного кодексу стали з цього приводу більш категоричними. Прямо зазначається (ч. З ст. 512 ЦК) на те, що кредитор у зобов\’язанні не може бути замінений, якщо це
встановлено договором чи законом. Крім того, в умовах формування правової держави посилюється увага до букви закону. Результатом цього може бути висновок про те, що наведені положення Статуту залізниць, що обмежують можливість відступлення права, не повинні застосовуватись як такі, що суперечать закону.
9. Відступлення права не може вести до зміни змісту зобов\’язання. Тому, коли, наприклад, договором поставки передбачена вибірка товарів покупцем, відступлення права є можливим, оскільки зміст зобов\’язання не змінюється. Але ж при доставці това­рів постачальником відступлення права на отримання товарів змінює місце виконання, а тому воно допускається лише за наявності згоди постачальника (боржника).

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

AlphaOmega Captcha Classica  –  Enter Security Code