Науково-практичний коментар до ст. 537 Цивільного кодексу України
Стаття 537. Виконання зобов\’язання внесенням боргу в депозит нотаріуса, нотаріальної контори
1. Боржник має право виконати свій обов\’язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі:
1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов\’язання;
2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку;
3) відсутності представника недієздатного кредитора.
2. Нотаріус повідомляє кредитора у порядку, встановленому законом, про внесення боргу у депозит.
Коментар:
Одним із способів виконання грошових зобов\’язань або зобов\’язань по передачі цінних паперів є внесення цих об\’єктів у депозит нотаріуса. Застосування цих способів є можливим не завжди, а тільки у випадках, встановлених коментованою статтею. До таких випадків відноситься:
1) відсутність кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов\’язання. За загальним правилом ст. 632 ЦК місцем виконання грошового зобов\’язання є місце проживання або місцезнаходження кредитора. Отже якщо кредитор змінить місце проживання (місцезнаходження) та не повідомить про це боржника, останній може внести належні з нього гроші або цінні папери в депозит нотаріуса. Така саме можливість з\’являється у боржника, якщо кредитора немає в будь-якому іншому місці виконання зобов\’язання, визначеному сторонами в договорі.
2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку. В даному випадку мова йдеться про неприйняття саме належного виконання, оскільки відмова від прийняття виконання, проведеного із недоліками (наприклад, несвоєчасно), може бути правом кредитора. Іншим простроченням з боку кредитора або уповноваженої особи може бути неповідомлення або невірне повідомлення платіжних реквізитів, ненадання необхідних документів тощо).
3) відсутність представника недієздатного кредитора. За загальним правилом ст. 41 ЦК недієздатна фізична особа не може бути учасником цивільного обороту. Зокрема, недієздатна особа не вправі приймати виконання грошового зобов\’язання. Від її імені в цивільному оборот діє опікун, відсутність якого у місці виконання є підставою для внесення належних до передачі грошей або цінних паперів в депозит нотаріуса.
Прийняття в депозит грошей або цінних паперів можуть здійснювати як державні нотаріальні контори (п. 16 ст. 34 Закону України \”Про нотаріат\”), так і приватні нотаріуси (ст. 36 Закону України \”Про нотаріат\”) та консульські установи України (п. 12 ст. 38 Закону України \”Про нотаріат\”).
Порядок прийняття нотаріусами грошових коштів або цінних паперів в депозит встановлюється Розділом 31 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року N 20/5. Прийняття нотаріусом грошових сум і цінних паперів провадиться за місцем виконання зобов\’язання за заявою заінтересованої особи. Нотаріус видає особі, яка внесла в депозит грошові суми або цінні папери, квитанцію про внесок. Про надходження грошових сум і цінних паперів нотаріус повідомляє кредитора і на його вимогу видає йому належні грошові суми або цінні папери. Якщо боржник не вказав адресу кредитора і нотаріусу ця адреса невідома, боржник попереджається, що повідомлення кредитора про внесення грошей або цінних паперів у депозит є його обов\’язком.
Внесення боргу (грошей або цінних паперів) в депозит нотаріуса — спеціальний спосіб виконання зобов\’язання, який був перенесений у Цивільний кодекс зі ст. 177 ЦК 1963 р. з деякими доповненнями.
За загальним правилом виконання зобов\’язання повинно проводитись безпосередньо кредитору або його повноважному представнику. Цьому можуть перешкоджати відсутність кредитора у місці виконання, ухилення кредитора від прийняття виконання та інші подібні обставини. Більшість з таких обставин тлумачиться як прострочення кредитора, наслідки якої передбачені ст. 613 ЦК (докладніше див. відповідний коментар до ст. 613 ЦК).
Оскільки прострочення кредитора чи відсутність його або уповноваженої ним особи (його представника), у тому числі, у місці виконання, не звільняє боржника від виконання зобов\’язання, йому надається право (не обов\’язок) внести належні з нього гроші або цінні папери у депозит приватного або державного нотаріуса при наявності випадків, передбачених частиною першою статті, що коментується. Тут боржник проводить виконання не кредитору, а нотаріусу, який самостійно повідомляє кредитора про отримане для нього виконання (а боржник вважається таким, що повністю виконав зобов\’язання).
Слід відмітити, що перелік підстав, за якими виконання зобов\’язання може проводитись нотаріусу, у ЦК зазнав деяких уточнень. Насамперед, це стосується пункту першого частини першої статті, що коментується. За новими правилами для виконання зобов\’язання нотаріусу достатнім є відсутність кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання, а не загальна відсутність, як це було раніше за ЦК 1963 р. Тобто наявність у боржника відомостей щодо знаходження кредитора не за місцем виконання не перешкоджає йому здійснити виконання зобов\’язання внесенням боргу в депозит нотаріуса.
Передача грошей або цінних паперів в депозит нотаріуса проводиться за місцем виконання зобов\’язання (ст. 352 ЦК, ст. 85 Закону України «Про нотаріат» від 9 вересня 1993 р.).
Відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 18 червня 1994 р. при виконанні зобов\’язання внесенням боргу в депозит нотаріуса боржник складає заяву, де вказує відоме йому місцезнаходження кредитора та причини, за якими виконання не може бути проведене безпосередньо кредитору. У підтвердження внесення ним відповідних цінностей у депозит він отримує від нотаріуса квитанцію або надпис на документі, що встановлює заборгованість.
Повернення внесених в депозит грошей або цінних паперів припускається лише з письмової згоди особи, на користь якої був зроблений внесок, або за рішенням суду.
Гроші або цінні папери, що не були зажадані кредитором, зараховуються в доход держави.
Виконання зобов\’язання способом, що передбачений ст. 537 ЦК, припиняє зобов\’язання, незалежно від того, отримав кредитор внесені в депозит гроші (цінні папери), чи ні. На підставі цього ухилення кредитора від отримання цінностей, що знаходяться в депозиті, не можна розглядати як прострочення кредитора (ст. 613 ЦК), незважаючи на письмове повідомлення нотаріуса про наявність в депозиті грошей (цінних паперів).
Leave a Reply