Науково-практичний коментар до ст. 538 Цивільного кодексу України
Стаття 538. Зустрічне виконання зобов\’язання
1. Виконання свого обов\’язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов\’язку, є зустрічним виконанням зобов\’язання.
2. При зустрічному виконанні зобов\’язання сторони повинні виконувати свої обов\’язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов\’язання або звичаїв ділового обороту.
Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов\’язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.
3. У разі невиконання однією із сторін у зобов\’язанні свого обов\’язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов\’язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов\’язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
4. Якщо зустрічне виконання обов\’язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов\’язку, друга сторона повинна виконати свій обов\’язок.
Коментар:
Переважна більшість цивільно-правових зобов\’язань має двосторонній характер, тобто покладають як на одну, так і на іншу сторону певні обов\’язки. В таких зобов\’язаннях кожна із сторін одночасно є боржником, та кредитором. З точки зору виконання такі зобов\’язання є зустрічними, оскільки виконання свого обов\’язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов\’язку (наприклад, за договором купівлі-продажу продавець передає річ, а покупець сплачує гроші).
Загальне правило виконання зустрічних зобов\’язань встановлено ч. 2 коментованої статті та передбачає одночасне виконання кожною із сторін свого обов\’язку. Правила про часовий розрив між виконанням зобов\’язання однією або іншою стороною можуть бути передбачені договором (наприклад, купівля-продаж із розстрочкою платежу), актами цивільного законодавства, випливати із суті зобов\’язання або звичаїв ділового обороту (наприклад, договір майнового найму або договір зберігання за своєю суттю не можуть бути одночасно виконані обома сторонами).
Якщо одна із сторін зобов\’язання не виконує свого обов\’язку або якщо є явні підстави вважати, що вона його не виконає у встановлений строк (наприклад, об\’єктивно не встигне), друга сторона має право або зупинити виконання свого обов\’язку, або відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Це правило має загальний характер та розповсюджується на будь-які зустрічні зобов\’язання. Спеціальними нормами можуть бути передбачені конкретні можливості сторони відмовитися від виконання свого обов\’язку в разі невиконання обов\’язку іншою стороною (наприклад, ст. 684, ст. 766, ч. 2 ст. 849 ЦК тощо).
Якщо, незважаючи на те, що одна із сторін не виконала свій обов\’язок, друга сторона здійснила виконання, вона залишається лише в статусі кредитора та має право вимагати виконання від іншої сторони. Крім того, за загальним правилом ця особа вправі вимагати відшкодування збитків, завданих їй несвоєчасним виконанням або невиконанням.
Зустрічне виконання зобов\’язання нерозривно пов\’язано з таким інститутом цивільного права як взаємні зобов\’язання. У науці цивільного права під взаємними зобов\’язаннями розуміють такі цивільно-правові відносини, де кожний учасник є кредитором і боржником одночасно. Іноді такі цивільно-правові відносини іменуються ще двостороннє зобов\’язуючими, тим самим підкреслюючи їх відмінність від односторонніх зобов\’язань. Насамперед, за взаємними зобов\’язаннями перед сторонами і постають питання, як їх виконувати, хто повинен виконувати свій обов\’язок першим і так далі. Адже в односторонніх зобов\’язаннях питання про черговість їх виконання обома контрагентами не виникає, оскільки виконання — обов\’язок тільки однієї сторони.
Виконанню взаємних зобов\’язань у ЦК 1963 р. була присвячена ст. 171, згідно якої взаємні договірні зобов\’язання, за загальним правилом, повинні були виконуватися одночасно, наприклад, передача купленої речі та сплата покупної вартості.
За ЦК правила виконання взаємних зобов\’язань досить змінені. Це випливає з визначення зустрічного зобов\’язання, закріпленого у частині першій статті, що коментується. А саме, презумпція зустрічного виконання, що мала місце у ЦК 1963 р., взагалі відсутня. На зміну їй прийшло загальне правило, що зустрічне виконання зобов\’язання повинно здійснюватися тільки тоді, коли це обумовлено (передбачено) договором.
З визначення зустрічного виконання випливає також, що воно, як і раніше, передбачено тільки задля договірних зобов\’язань (тобто таких, що виникають на підставі договору). Разом з тим, не є протиріччям загальним засадам та змісту цивільного права застосування правил ст. 538 ЦК по аналогії (ст. 8 ЦК) й до будь-яких інших взаємних зобов\’язань, незалежно від підстав їх виникнення.
Відповідно до частини другої статті, що коментується, зустрічне виконання зобов\’язань сторін повинно здійснюватися за загальним правилом одночасно. Інший порядок виконання може бути передбачений договором, актом цивільного законодавства, випливати із сутності зобов\’язання або звичаїв ділового обігу. Зокрема, за договором схову, договором страхування, при придбанні товарів в кредит неможливість одночасного виконання випливає з сутності зобов\’язань.
ЦК має нові положення щодо можливості односторонньої відмови від виконання зобов\’язання частково або у повному обсязі з підстав, передбачених частиною третьою ст. 538 ЦК, а також щодо обов\’язковості зустрічного виконання зобов\’язання для однієї із сторін при його здійсненні іншою стороною (ч. 4 ст. 538 ЦК). Крім того, сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов\’язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону (абзац другий частини 2 ст. 538 ЦК) з тим, щоб остання мала змогу скористатися правом односторонньої відмови від виконання зобов\’язання.
Leave a Reply