Науково-практичний коментар до ст. 541 Цивільного кодексу України
Стаття 541. Солідарне зобов\’язання
1. Солідарний обов\’язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов\’язання.
Коментар:
Зобов\’язання з множинністю осіб можуть мати солідарний характер. При чому солідарною може бути як вимога кредиторів, так і обов\’язок боржників. За правилами коментованої статті солідарні зобов\’язання виникають тільки у випадках, встановлених договором або законом. Приватним випадком законного солідарного зобов\’язання є ситуація, коли предмет зобов\’язання є неподільним (наприклад, кільком співавторам замовляється створення єдиного твору).
Сторони можуть домовитися в договорі про надання зобов\’язанню солідарного характеру. Випадки солідарних зобов\’язань передбачені і в ЦК. Так, наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК у разі порушення боржником зобов\’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Ст. 1190 ЦК передбачає, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоду, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. Частиною 4 ст. 92 ЦК передбачено, що якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов\’язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі. Особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов\’язаннями, що виникли до її державної реєстрації (ч. 4 ст. 96 ЦК) тощо.
Про виконання солідарних зобов\’язань див. коментар до статей 542 та 543 ЦК.
Солідарні зобов\’язання (повний, цілий) є одним з найскладніших видів зобов\’язань із множинністю осіб. Сутність їх полягає в тому, що кредитор (або будь-який з солідарних кредиторів при їх множинності) вправі вимагати виконання зобов\’язання у будь-якого з солідарних боржників чи від них усіх сумісно (або боржника — при активній множинності) не тільки в частині боргу, як це має місце у часткових зобов\’язаннях (див. коментар до ст. 540 ЦК), але й повністю.
Очевидно, що такі зобов\’язання привабливі для кредитора (кредиторів), але ж значною мірою погіршують становище боржника (боржників). Тому солідарні зобов\’язання виникають як виняток, який прямо передбачений договором чи актом цивільного законодавства. Отже, зобов\’язання із множинністю осіб передбачаються дольовими (ст. 540 ЦК), якщо інше прямо не випливає з акта цивільного законодавства чи угоди сторін.
Солідарні зобов\’язання зокрема виникають при неподільності предмета зобов\’язання (наприклад, при відчуженні, належного подружжю, автомобіля), при відповідальності учасників повних товариств по загальних боргах товариства, а також при сумісному заподіянні шкоди декількома особами (наприклад, при вчиненні групового злочину).
Солідарні зобов\’язання можуть бути пасивними, тобто при наявності єдиного солідарного обов\’язку декількох боржників перед кредитором (докладніше див. коментар до ст. 543 ЦК), активними, тобто уявляти єдину солідарну вимогу декількох кредиторів до одного боржника (див. коментар до ст. 544 ЦК), або змішаними, що сполучають активні та пасивні солідарні зобов\’язання, тобто мають множинність осіб як з боку кредитора, так і з боку боржника. Прикладом останніх може бути придбання майна одним подружжям у іншого, при якому кожний з учасників одночасно виступає у якості солідарного боржника (в зобов\’язанні сплати покупної ціни), та в якості солідарного кредитора (в зобов\’язанні передати продану річ). До таких зобов\’язань відповідно застосовуються правила про активні та пасивні солідарні зобов\’язання.
Якщо окремі учасники солідарних зобов\’язань пов\’язані один з одним додатковими відносинами, в яких не приймають участі інші суб\’єкти, такі зобов\’язання пов\’язують тільки цих учасників. Наприклад, один з співборжників може домовитись з кредитором про відстрочення виконання чи один з співкредиторів може надати таке відстрочення боржнику. В цьому випадку інші співборжники не можуть посилатися на відстрочення, надану одному з них, а боржник не може протиставити заперечення про відстрочення, що було погоджено з одним з співкредиторів, любому іншому кредитору.
Солідарні зобов\’язання слід відокремлювати від субсидіарних (додаткових, запасних) зобов\’язань, які тепер знайшли свого законодавчого відбитка (ст. 619 ЦК). Суть таких зобов\’язань полягає в тому, що договором чи актом цивільного законодавства може бути передбачено, що при незадоволенні вимог кредитора основним боржником воно може бути заявлено у невиконаній частині субсидіарному боржнику. Так, в силу прямої вказівки закону (ст. 1179 ЦК) шкода (майнова та моральна), завдана неповнолітньою особою у віці від 14 до 18 років, при відсутності у неї власного майна відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або піклувальниками.
Таким чинам, мова йдеться про участь у зобов\’язанні додаткового, запасного боржника. Тому субсидіарні зобов\’язання мають місце тільки при множинності осіб на боці боржника, тобто завжди пасивні. Від пасивних дольових чи солідарних зобов\’язань вони відрізняються неможливістю для кредитора пред\’явити вимогу про виконання відразу ж до субсидіарного боржника, минаючи основного.
Leave a Reply