Науково-практичний коментар до ст. 568 Цивільного кодексу України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 568 Цивільного кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 568 Цивільного кодексу України

Стаття 568. Припинення гарантії
 
1. Зобов\’язання гаранта перед кредитором припиняється у разі:
1) сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію;
2) закінчення строку дії гарантії;
3) відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов\’язків за гарантією.
2. Гарант, якому стало відомо про припинення гарантії, повинен негайно повідомити про це боржника.
 
Коментар:
 
1. Ст. 568 ЦКУ передбачає спеціальні випадки припинення гарантії, до яких відносяться:
1) сплата бенефіціарові суми, на яку видано гарантію. У випадку, якщо виплати по гарантії здійснювалися частинами, гарантія припиняється лише у відповідній частині. Гарантія припиняється повністю після сплати бенефіціару всієї суми, визначеної в гарантії;
2) закінчення передбаченого в гарантії строку, на який її видано. Такий строк є преклюзивним (припиняючим), тому він не переривається, не зупиняється та не може бути поновлений судом.
В межах зазначеного строку бенефіціар повинен звернутися до поручителя з вимогою про виплату гарантійної суми. Повторна вимога в порядку ч. 3 ст. 565 ЦКУ може бути заявлена і поза межами зазначеного строку. Що стосується позову до суду, то він може бути пред\’явлений до гаранта на протязі строку позовної давності;
3) відмова бенефіціара від своїх прав за гарантією. Така відмова може бути здійснена двома способами: а) шляхом повернення оригіналу гарантії гаранту; б) шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов\’язків за гарантією.
2. Перелік підстав припинення гарантії, передбачений у ст. 568 ЦКУ, не є вичерпним.
Гарантія припиняється також на загальних підставах припинення зобов\’язань, передбачених главою 50 ЦКУ. Зокрема, підставами припинення гарантії є зарахування зустрічних однорідних вимог між бенефіціаром та гарантом (ст. 601 ЦКУ), передання відступного (ст. 600 ЦКУ), поєднання гаранта і бенефіціара в одній особі (ст. 606 ЦКУ), ліквідація гаранта як юридичної особи (ст. 609 ЦКУ). Виняток складає така підстава припинення зобов\’язань, як неможливість виконання (ст. 607 ЦКУ), яка взагалі не застосовується до грошових зобов\’язань, яким є гарантія.
Крім того, дострокове припинення гарантії допускається за ініціативою принципала. Вказана підстава передбачена главою 5 розділу 2 постанови НБУ від 15.12.2004 р. N 639 \”Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах\” і стосується лише гарантій, виданих банківськими установами. В даному випадку принципал подає до банку-гаранта заяву про дострокове припинення гарантії, який зобов\’язаний надіслати бенефіціару відповідний запит з метою одержання згоди від нього на дострокове припинення гарантії. Якщо бенефіціар надав згоду, то гарантія вважається припиненою. Банк-гарант зобов\’язаний повідомити про це принципала протягом двох робочих днів з дати отримання згоди бенефіціара.
Відклична гарантія припиняється також у разі її відкликання гарантом у порядку і за умов, визначених у ній (див. ч. 3 ст. 561 ЦКУ з коментарем).
3. Припинення гарантійних зобов\’язань, як правило, стосується лише взаємовідносин бенефіціара та гаранта. В той же час, припинення гарантії може торкатися певних прав та обов\’язків принципала. Саме тому ч. 2 ст. 568 ЦКУ передбачено обов\’язок гаранта, якому стало відомо про припинення гарантії, негайно повідомити про цей факт принципала. У повідомленні доцільно вказувати на підставу припинення гарантії, оскільки кожна підстава може мати інше правове значення для боржника.
 
Припинення гарантії — це припинення існування (погашення) прав та обов\’язків його учасників, що складають зміст гарантійного зобов\’язання. Як ми бачимо з наведеної дефініції припинення гарантії торкається всіх учасників забезпечувального правовідношення: і гаранта, і бенефіціара (кредитора), і принципала (боржника).
Разом з тим існує певна неузгодженість між назвою статті 568 ЦК «Припинення гарантії» та її змістом. Частина перша статті, що коментується, встановлює перелік підстав припинення зобов\’язання гаранта перед кредитором. Між тим гарантія за своєю внутрішньою структурою є неоднорідним явищем, оскільки охоплює правові відносини не тільки на рівні гарант — бенефіціар, але й гарант — принципал. Вказані відносини є різними за своєю юридичною суттю, хоча виникають в межах одного інституту цивільного права — гарантії.
На нашу думку, слід вважати, що ст. 568 ЦК стосується не припинення гарантії взагалі, а лише припинення зобов\’язань гаранта перед кредитором. Після його настання гарантія трансформується і втрачає свої забезпечувальні функції, але ж продовжує існувати у відношеннях між принципалом та гарантом, що виникли на підставі угоди про надання гарантії. Зокрема продовжує існування обов\’язок принципала оплатити, якщо це передбачено угодою сторін, послуги гаранта на підставі ст. 567 ЦК.
Всі підстави припинення зобов\’язань гаранта перед кредитором пов\’язані або з належним виконанням гарантом свого зобов\’язання, або з одностороннім волевиявленням самого бенефіціара. Оскільки припинення зобов\’язань по банківській гарантії на вказаних підставах, стосується, як це вказувалось раніше, лише взаємовідносин між гарантом та кредитором, ЦК передбачає також обов\’язок гаранта, якому стало відомо про припинення гарантії, негайно повідомити про це принципала. Таке повідомлення, крім іншого, дає останньому змогу прийняти міри, щоб запобігти безпідставному збагаченню кредитора (глава 83 ЦК).
Слід звернути увагу, що в переліку підстав припинення зобов\’язань гаранта перед кредитором, відсутнє припинення основного зобов\’язання, як це передбачалось ст. 194 ЦК 1963 р. Тобто припинення основного зобов\’язання, навіть шляхом його належного виконання боржником, не припиняє існування забезпечувального гарантійного зобов\’язання. Це цілком відповідає принципу незалежності гарантії від основного зобов\’язання, передбаченому ст. 562 ЦК (докладніше див. коментар до згаданої статті).
З практичної точки зору цікавим уявляється питання про те, чи можуть бути підставами припинення банківської гарантії загальні підстави припинення зобов\’язання, передбачені главою 50 ЦК.
Спеціальні правила про припинення банківської гарантії містять в собі і деякі загальні підстави припинення цивільно-правового зобов\’язання. Наприклад, сплата кредиторові суми, на яку видано гарантію, є належним виконанням зобов\’язання, що відповідно припиняє зобов\’язання на підставі ст. 599 ЦК. Відмова кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов\’язків за гарантією може бути одночасно кваліфіковано як прощення боргу (ст. 605 ЦК).
Що ж стосується інших загальних підстав припинення зобов\’язання, то, виходячи із змісту норм, що їх встановлюють, здається, що немає жодних перешкод для застосування їх до зобов\’язань гаранта перед бенефіціаром. Таким чином, крім спеціальних підстав припинення вказаних зобов\’язань підставою може бути передання відступного (ст. 600 ЦК), зарахування (ст. 601 ЦК), домовленість сторін, у тому числі новація (ст. 604 ЦК), поєднання боржника і кредитора в одній особі (ст. 606 ЦК) та інші.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

AlphaOmega Captcha Classica  –  Enter Security Code