Науково-практичний коментар до ст. 571 Цивільного кодексу України
Стаття 571. Правові наслідки порушення або припинення зобов\’язання, забезпеченого завдатком
1. Якщо порушення зобов\’язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора.
Якщо порушення зобов\’язання сталося з вини кредитора, він зобов\’язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.
2. Сторона, винна у порушенні зобов\’язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором.
3. У разі припинення зобов\’язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.
Коментар:
Завдаток за своїм характером наближується до санкцій, встановлених за порушення зобов\’язання. Це проявляється у втраті суми завдатку, стороною, яка є винною такому порушенні. Слід підкреслити, що на відміну від ЦК Російської Федерації, де зазначено, що санкція у вигляді втрати завдатку застосовується тільки в разі невиконання зобов\’язання та не може розповсюджуватися на випадки неналежного виконання, стаття 571 ЦК України в якості умови втрати/стягнення суми завдатку називає порушення зобов\’язання. А оскільки під порушенням зобов\’язання ст. 610 ЦК України розуміє невиконання або неналежне виконання зобов\’язання, втрата завдатку може мати місце і в разі порушення стороною зобов\’язання якихось його окремих умов.
Якщо основне зобов\’язання не виконане з вини сторони, що передала завдаток (боржника), завдаток залишається у кредитора.
Якщо відповідальність за невиконання зобов\’язання, забезпеченого завдатком, покладається на сторону, що отримала завдаток (кредитора), вона повинна повернути боржнику завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості. Тобто, якщо завдаток виражався в грошовій сумі, він повертається в подвійному розмірі. Якщо в якості завдатку передавалося рухоме майно, воно підлягає поверненню в натурі і додатково кредитор повинен сплатити суму, що дорівнює вартості завдатку.
За загальним правилом, форма вини особи, яка не виконала зобов\’язання, а також інші обставини, із-за яких зобов\’язання не виконане, не мають значення. В цьому проявляється забезпечувальна сутність завдатку, а також основна відмінність завдатку від авансу: в разі невиконання зобов\’язання, в рахунок якого переданий аванс, він підлягає поверненню стороні, яка його сплатила.
На практиці постає питання про небажання продавців або інших осіб, які взяли завдаток, повертати його іншій стороні в подвійному розмірі. Для запобігання такої ситуації можлива домовленість про внесення в депозит нотаріуса суми завдатку, причому як покупцем (платником), так і продавцем (одержувачем коштів). Така дія буде доцільною в разі нотаріального посвідчення договору, за яким вноситься завдаток.
Саме по собі настання негативних наслідків, передбачених частиною 1 коментованої статті, не звільняє винну у порушенні зобов\’язання сторону від інших видів цивільно-правової відповідальності. У відповідності до частини 2 даної статті, така сторона також зобов\’язана відшкодувати другій стороні збитки (див. ст. 623 ЦК та коментар до неї). За загальним правилом збитки відшкодовуються в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку. Однак в договорі сторони можуть передбачити інші наслідки (наприклад, відшкодування збитків в повному обсязі понад суму завдатку тощо).
Наслідки припинення зобов\’язання, забезпеченого завдатком, доповнені можливістю припинення угоди про завдаток та його однократного повернення в таких випадках:
– в разі припинення зобов\’язання до початку його виконання, якщо завдаток вже сплачений. Оскільки завдатком можуть бути забезпечені лише договірні зобов\’язання, у коментованій статті мова йде про припинення зобов\’язання за домовленістю сторін (див. ст. 604 та коментар до неї);
– в разі неможливості виконання зобов\’язання, забезпеченого завдатком. Мова йдеться про ситуацію, коли зобов\’язання, забезпечене завдатком, не може бути виконане за обставин, за які жодна із сторін не відповідає (див. ст. 607 та коментар до неї).
Крім цього, слід додати таке.
За загальним правилом наслідком порушення договірного зобов\’язання, забезпеченого завдатком, стає наступне: 1) якщо договір порушений за провиною особи, яка дала завдаток, то вона втрачає завдаток; 2) якщо ж договір порушений за провиною особи, яка отримала завдаток, то остання повинна повернути завдаток в подвійному розмірі (якщо це грошовий завдаток) або повернути рухоме майно, отримане від боржника у якості завдатку, та додатково сплатити суму у розмірі вартості цього завдатку (якщо мав місце майновий завдаток).
Слід відмітити, що названі в частині першій статті, що коментується, правила застосовуються при будь-якому порушенні договірного зобов\’язання. Така норма є новелою для цивільного законодавства України, адже раніше за ЦК 1963 р. згадані правила були обов\’язковими лише у ситуації, коли відповідне зобов\’язання не виконувалось сторонами у повному обсязі, і не розповсюджувались на випадки неналежного виконання зобов\’язань. Оскільки статтею 610 ЦК порушенням зобов\’язання визнається його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов\’язання (неналежне виконання), сфера застосування норми про наслідки невиконання зобов\’язання, забезпеченого завдатком, значно розширилась.
Значення завдатку як способу забезпечення виконання зобов\’язань полягає в тому, що він перш за все має на меті запобігти невиконанню договору, який забезпечує. Разом з тим у випадку невиконання зобов\’язання перед кредитором та боржником постає питання про відшкодування завданих цим збитків. Щодо цього ЦК містить положення, яке встановлює співвідношення збитків та грошової суми, внесеної в якості завдатку: якщо в договорі не передбачене інше, збитки підлягають відшкодуванню із зарахуванням суми завдатку. Це означає, якщо за порушення договору відповідає сторона, яка надала завдаток, вона повинна відшкодувати збитки в частині, що перевищує суму завдатку. У випадках, коли за невиконання або неналежне виконання договору відповідає кредитор, боржник може вимагати сплати подвійної суми завдатку (або повернення майна, отриманого у якості завдатку, та додаткової сплати суми у розмірі вартості цього завдатку) та, зверх того, відшкодування збитків в частині, що перевищує однократну суму завдатку.
З практичної точки зору інтересним уявляється питання, чи може особа, яка отримала завдаток, звільнитися від зобов\’язання, повернувши боржникові подвійний завдаток? Відповідь на це питання є негативною. Якщо без завдатку кредитор не може за своїм розсудом звільнитися від зобов\’язання (а це — загальне правило, передбачене ст. 525 ЦК), то він не може ухилятися від нього і при зміцненні відношення через завдаток.
З іншого боку, чи можна вважати особу, яка видала завдаток, звільненою від основного зобов\’язання в силу втрати завдатку? Уявляється, що розв\’язання цієї проблеми цілком залежне від волі особи, яка отримала завдаток. Саме ця особа, тобто кредитор, обирає задовольнитися залишеним в його розпорядженні завдатком (і тоді основне зобов\’язання припиняється або за домовленістю сторін (ст. 604 ЦК), або прощенням боргу (ст. 605 ЦК)), чи наполягати на виконанні зобов\’язання.
Ще одним аспектом забезпечувальних завдаткових правовідносин є можливість використання завдатку у якості відступного (див. ст. 600 ЦК та коментар до неї). Для цього необхідно, аби сторони своєю угодою, у тому числі і у тексті договору, який забезпечується завдатком, встановили, що їх зобов\’язання може бути припиненим шляхом надання замість його виконання відступного і що відступним буде сума або майно, внесені в якості завдатку (якщо правом відступитися скористується особа, яка внесла завдаток), чи передача контрагенту подвійного завдатку (якщо відступає від договору сторона, яка отримала завдаток). У цьому випадку контрагент сторони, яка використала право відступитися від договору, також буде не вправі вимагати відшкодування збитків.
Третьою частиною ст. 571 ЦК передбачено, що у випадку припинення зобов\’язання, забезпеченого завдатком, до початку його виконання або у разі неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню. Слід звернути увагу, що неможливість виконання основного зобов\’язання, про яку йдеться мова, слід розуміти не тільки як таку, яка виникла не за провиною сторін (наприклад, як форс-мажорні обставини чи випадок). Відповідно до ст. 607 ЦК така неможливість є однією з підстав припинення зобов\’язання, тобто вона відноситься до першого випадку повернення завдатку. Таким чином, виходячи із буквального тлумачення статті, що коментується, навіть при неможливості виконання основного зобов\’язання, за яку відвідає будь-яка з сторін, внесений боржником завдаток підлягає поверненню.
Leave a Reply