Науково-практичний коментар до ст. 580 Цивільного кодексу України

 

1. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави несе власник заставленого майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. У разі випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави заставодавець на вимогу заставодержателя зобов\’язаний надати рівноцінний предмет або, якщо це можливо, відновити знищений або пошкоджений предмет застави.

 

Коментар:

 

1. Дана норма є продовженням загального правила ст. 323 ЦК, за яким ризик випадкового та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом. Оскільки власником предмета застави залишається заставодавець, він і несе ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави.

Винятки з наведеного правила можуть встановлюватись на підставі договору або законом. Так, якщо заставодержателем за договором закладу є ломбард або інша організація, для якої надання кредитів громадянам під заклад є предметом її діяльності, звільнення від відповідальності може мати місце лише за умови, що заставодержатель має докази, що втрата, недостача чи пошкодження предмета закладу сталися внаслідок непереборної сили (ч. 4 ст. 48 Закону \”Про заставу\”). Іншими словами, цивільно-правова відповідальність ломбардів та інших подібних організацій перед заставодавцем за збитки, завдані втратою, недостачею чи пошкодженням предмета закладу, настає незалежно від вини таких заставодержателів. Таким чином, відповідальність зазначених суб\’єктів настає і у разі випадкового знищення (пошкодження) предмета застави.

2. Частина 2 ст. 580 ЦК визначає, в чому саме полягає ризик випадкового знищення (пошкодження) предмета застави для заставодавця. Випадкове знищення (пошкодження) предмета застави зумовлює появу у заставодержателя права вимагати від заставодавця надати рівноцінний предмет застави або, за можливості, відновити знищений або пошкоджений предмет застави. Надання іншого рівноцінного предмета у заставу здійснюється за погодженням з кредитором-заставодержателем (ст. 579 ЦК) і означає заміну предмета як істотної умови договору застави, що зумовлює внесення до нього змін та доповнень, а в окремих випадках – і укладення нового договору (див. пункти 3 і 4 коментарю до ст. 579 ЦК). Внесення змін і доповнень до договору не вимагається, якщо в якості заміни у заставу передаються речі, які за своїми родовими ознаками відповідають первинному предмету застави.

Втрата предмета застави (якщо заставодавець не замінив предмет застави) є підставою припинення права застави (пункт 2 ч. 1 ст. 593 ЦК), а порушення заставодавцем правил про заміну предмета застави або втрата його за обставин, за які заставодержатель не відповідає (якщо заставодавець не замінив або не відновив предмет застави) – підставою для появи у заставодержателя права вимагати від боржника дострокового виконання забезпеченого заставою зобов\’язання (пункти 2, 3 ч. 1 ст. 592 ЦК).

Норма частини другої коментованої статті поширюється на випадки, коли ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави несе заставодавець. Випадкова загибель предмета застави під час перебування майна у володінні заставодержателя має наслідком припинення застави, якщо договором між сторонами не встановлено інше.