Науково-практичний коментар до ст. 596 Цивільного кодексу України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 596 Цивільного кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 596 Цивільного кодексу України

Стаття 596. Розпорядження річчю, яку притримує кредитор
 
1. До кредитора, який притримує у себе річ боржника, не переходить право власності на неї.
2. Боржник, річ якого кредитор притримує, має право розпорядитися нею, повідомивши набувача про притримання речі і права кредитора.
 
Коментар:
 
1. Наступний принцип інституту притримання закріплено у статті 596 ЦКУ, у відповідності з якою до кредитора, що притримує у себе річ боржника, не переходить право власності на неї. Таким чином, власником притриманої речі залишається боржник, а сам факт притримання не змінює правового статусу притримуваної речі, хоча фактично боржник не має можливості володіти та користуватися належним йому на праві власності майном. Тобто, притримання за своєю суттю не є позбавленням боржника його права власності на річ, яка є об\’єктом притримання. Власне, на вказаному принципі і базується забезпечувальний механізм притримання, який полягає в тому, що власник зацікавлений в якомога швидшому отриманні необхідної йому речі, власне завдяки чому він і виконує свій договірний обов\’язок перед кредитором.
Ретентор може набути право власності на притримувану річ лише у випадку, коли боржник не виконав основне зобов\’язання, у зв\’язку з чим на об\’єкт притримання було звернуто стягнення в порядку ст. 29 ЗУ \”Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень\” (див. ст. 597 ЦКУ з коментарем).
2. У ч. 2 ст. 596 ЦК України закріплено право боржника на розпорядження річчю, що фактично перебуває у володінні ретентора. Виходячи із правової конструкції притримання, закріпленої в ЦКУ, боржник залишається власником притримуваної речі, хоча за ним зберігається лише правомочність щодо розпорядження нею (див. ст. 594 ЦКУ з коментарем). При цьому боржник не зобов\’язаний отримувати згоду ретентора. Водночас на нього покладається обов\’язок повідомити набувача речі про її притримання, а також про права ретентора на неї.
 
Відповідно до частини першої даної статті до кредитора, що здійснює притримання речі боржника, право власності на неї не переходить.
Оскільки згідно ст. 594 ЦК предметом притримання є річ, яка підлягає передачі боржникові, тобто не обов\’язково є його власністю, а виходячи із загальних засад цивільного права, боржник може до отримання речі ще й не стати її власником (докладніше див. коментар до ст. 594 ЦК), то тлумачити правила ст. 596 ЦК треба таким чином, що у кредитора право власності не виникає на підставі власне притримання, хоча може мати місце з інших підстав, не заборонених законом. Наприклад, продавець, який набув рухоме майно (річ) у власність на підставі спадкування, укладає договір купівлі-продажу цього майна, умовами якого передбачений строк передачі предмету договору покупцеві, але ж він настає пізніше, ніж передбачений договором строк сплати вартості речі. У такому випадку при простроченні боржника продавець залишається власником майна і на час притримання.
Разом з тим, навіть коли кредитор притримує у себе річ, щодо якої не має права власності, наприклад, коли вона є результатом виконаних ним підрядних робіт, в силу притримання він стає титульним володільцем, до кола повноважень якого входить володіння та роз-
порядження притриманою річчю (правочинність користування виключена на підставі ст. 595 ЦК). По суті притримання виступає речовим правом – різновидом прав на чужі речі.
Згідно частини другої ст. 596 ЦК кредитор не позбавляється права притримувати в нього річ навіть в тих випадках, коли після того, як ця річ була притримана кредитором, права на неї здобули інші особи (не боржник).
Боржник не зобов\’язаний отримувати згоду кредитора на розпорядження притриманою річчю, а також повідомляти кредитора про поступку ним прав щодо речі, яка притримується.
При передачі прав на річ іншим особам боржник зобов\’язаний повідомити набувача про притримання речі та права кредитора.
Невиконання цієї вимоги може мати неабиякі юридичні наслідки. Наприклад, за договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати зниження ціни або розірвання договору купівлі-продажу, якщо він не знав і не міг знати про права третіх осіб на товар (ст. 659 ЦК).

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

AlphaOmega Captcha Classica  –  Enter Security Code