Науково-практичний коментар до ст. 665 Цивільного кодексу України

 

1. У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

2. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред\’явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.

Коментар:

1. Коментована норма встановлює правові наслідки відмови продавця передати проданий товар. При цьому законодавець не визначає, що слід вважати такою відмовою. На наш погляд, під відмовою продавця передати товар слід розуміти не виконання ним дій із передачі товару у строки та на умовах, передбачених договором. При цьому, у коментованій ст. мова йде лише про випадки відмови передачі товару в цілому. Якщо продавець відмовився передати частину товару, застосуванню підлягає ст. 670 ЦК.

У юридичній літературі висловлювалася думка стосовно того, що коментована норма може застосовуватися лише у тому разі, якщо покупець належним чином виконав зобов\’язання за договором, зокрема, здійснив передплату товару1.

З цього приводу слід зауважити наступне. Звичайно, відповідно до ч. 1 ст. 665 ЦК покупець має право відмовитися від договору, якщо продавець не передав \”проданий товар\”. При цьому ЦК не розкриває змісту вказаного поняття, відтак, воно потребує тлумачення. На наш погляд, норми ЦК не дають підстав для висновку про те, що \”проданий товар\” є синонімом \”оплаченого товару\”. Це підтверджується тим, що ЦК містить спеціальну норму, яка підлягає застосуванню у випадку, коли продавець одержав суму попередньої оплати та не передав товару у встановлений строк (ч. 2 ст. 693 ЦК). На нашу думку, товар є проданим у той момент, коли продавець взяв на себе зобов\’язання передати товар за договором купівлі-продажу покупцеві, тобто в момент укладення договору. Так, якщо продавець 1 квітня 2008 року уклав договір купівлі-продажу з одним покупцем, то укладення договору купівлі-продажу 2 квітня 2008 року з іншим покупцем стосовно товару, що є предметом договору від 1 квітня (навіть якщо перший договір містить умову про передоплату) буде неправомірним, таким, що порушує вимоги ч. 5 ст. 203 ЦК.

Відповідно до коментованої норми невиконання продавцем обов\’язку щодо передачі товару покупцеві дає останньому право відмовитися від договору. Дане правило відповідає загальній нормі ч. 1 ст. 611 ЦК за якою у разі порушення зобов\’язання настають правові наслідки передбачені договором або законом, зокрема, зокрема, припинення зобов\’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов\’язання, якщо це передбачено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК у випадку односторонньої відмови від договору у повному обсязі він є розірваним. В свою чергу це означає, що зобов\’язання сторін за ним припиняються (ч. 2 ст. 653 ЦК).

При цьому слід брати до уваги те, що у судовій практиці можливість реалізації права на відмову від договору у випадку його істотного порушення іншою стороною, пов\’язується із дотриманням форми повідомлення про відмову. Це пов\’язано із вимогами ч. 3 ст. 214 ЦК відповідно до якої відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, у якій було вчинено правочин2.

Разом із тим, аналіз норм ЦК свідчить про те, що невиконання продавцем обов\’язку із передачі товару, може надавати покупцеві й інших прав, якщо це передбачено договором або законом. Зокрема, покупець матиме право вимагати зміни умов зобов\’язання, сплати неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК).

2. Частина друга коментованої статті містить спеціальну норму, яка підлягає застосуванню у тому разі, коли предметом договору є річ, визначена індивідуальними ознаками (ч. 1 ст. 184 ЦК). Зокрема, покупець вправі пред\’явити вимоги відповідно до ст. 620 ЦК, тобто витребувати річ у продавця.

Таким чином, покупець речі, визначеної індивідуальними ознаками, у випадку відмови продавця її передати, може на власний вибір скористатися або правом на відмову від договору (ч. 1 ст. 665 ЦК) або правом на витребування речі (ч. 2 ст. 665 ЦК). Він також може скористатися правами, перерахованими у ст. 611 ЦК, якщо це буде передбачено договором або законом.