Науково-практичний коментар до ст. 673 Цивільного кодексу України

 

1. Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

2. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов\’язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

3. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.

4. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов\’язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.

Коментар:

1. Якість товару – одна із найважливіших його ознак, оскільки \”Якість – це сукупність характеристик товару, що стосуються його здатності задовольняти встановлені і передбачені потреби\” (ДСТУ 2925-94). Згідно з положеннями ч. I коментованої ст. продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Якість продукції охоплює не лише споживчі, але й технологічні властивості продукції, конструкторсько-художні особливості, надійність і т. п.

У договорі якість товару визначається шляхом вказівки на нормативні документи із стандартизації або показників якості (кількісних характеристик товару, надійності, безпеки, енергоспоживання, ергономічних, екологічних, естетичних та ін.) товару. Якщо сторони обирають другий спосіб формування умов з якості товару, вони викладаються у специфікації, що є невід\’ємною частиною контракту.

Відповідно до ст. 4 Декрету КМУ \”Про стандартизацію і сертифікацію\” від 10 травня 1993 року N 46-93 нормативні документи із стандартизації поділяються на: державні стандарти України; галузеві стандарти; стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок; технічні умови; стандарти підприємств.

До державних стандартів України прирівнюються державні будівельні норми і правила, а також державні класифікатори техніко-економічної та соціальної інформації. Міжнародні, регіональні та національні стандарти інших країн застосовуються в Україні відповідно до її міжнародних договорів.

Як державні стандарти України використовуються також міждержавні стандарти, передбачені Угодою про проведення погодженої політики в сфері стандартизації, метрології та сертифікації, підписаною у м. Москві 13 березня 1992 року. Республіканські стандарти Української РСР (РСТ УРСР) застосовуються як державні до їх заміни чи скасування.

Державні стандарти України містять обов\’язкові та рекомендовані вимоги. Рекомендовані вимоги державних стандартів України підлягають безумовному виконанню, якщо це передбачено чинними актами законодавства; ці вимоги включено до договорів на розроблення, виготовлення та поставку продукції; виготівником (постачальником) продукції зроблено заяву про відповідність продукції цим стандартам.

Галузеві стандарти розробляються на продукцію за відсутності державних стандартів України чи у разі необхідності встановлення вимог, які перевищують або доповнюють вимоги державних стандартів. Обов\’язкові вимоги галузевих стандартів підлягають безумовному виконанню підприємствами, установами і організаціями, що входять до сфери управління органу, який їх затвердив.

Технічні умови містять вимоги, що регулюють відносини між постачальником (розробником, виготівником) і споживачем (замовником) продукції.

Певні особливості має порядок визначення вимог до якості товарів за договором роздрібної купівлі-продажу. Цей договір в більшості випадків укладається не в письмовій формі. Разом із тим, відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України \”Про захист прав споживачів\” продавець на вимогу споживача зобов\’язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції. Умови щодо якості продукції можуть доводитися до споживачів у технічному паспорті на товар або правилах користування ним, де вказуються основні споживчі показники якості і нормативні документи із стандартизації, вимогам яких повинен відповідати товар; на етикетці або ярлику, що прикріплюються до товару, де вказується документ із стандартизації, артикул, фасон, колір, розмір, правила догляду і т. д.; на самому товарі чи його упаковці, де вказуються нормативний документ із стандартизації, дата виготовлення, строк придатності, правила користування чи зберігання і т. п. Покупець не бере участі у визначенні умов договору про якість товару, а приймає ті, котрі заявлені продавцем, і у випадку прийняття цих умов вони стають договірними.

Якість окремих видів товару може посвідчуватись відповідними документами. Наприклад, якість та безпека живої риби, інших водних живих ресурсів, вирощених у ставках, інших водних об\’єктах (їх ділянках), підтверджуються ветеринарним свідоцтвом, яке видається державними органами ветеринарної медицини один раз на рік на всю партію вирощеної живої риби або інших водних живих ресурсів (ст. 2 Закону України \”Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них\” від 6 лютого 2003 року N 486).

2 Правила ч. II спрямовані на забезпечення належного виконання договору і захист прав покупця, коли договором купівлі-продажу не визначена якість товару. В цьому випадку продавець зобов\’язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою звичайно використовується така річ, а якщо покупець при укладенні договору повідомив продавцеві конкретну мету набуття товару, то він повинен бути придатним для використання відповідно до цієї мети.

Належним є виконання, якщо продавець передає товар, придатний для будь-якої мети, якій він звичайно слугує. Непридатним для звичайного використання вважається товар, у якого відсутні певні якості і це є перешкодою його фактичному використанню, веде до негативного результату, або збільшує витрати споживача1.

У випадку, якщо товар придатний не для всіх цілей, для яких він звичайно використовуються, а тільки для деяких з них, продавець повинен попередити про це покупця (наприклад, про те, що фарба не є універсальною, а придатна лише для фарбування певних поверхонь). В іншому разі виконання вважається неналежним.

Конкретна мета набуття товару може бути прямо вказана в договорі або повідомлена продавцю в процесі переддоговірних контактів сторін. Визначення конкретної мети має значення у випадку, коли для покупця не важливі якісні показники необхідного йому товару, а сам товар. Наприклад, колекціонер може придбати старовинні речі, що можуть бути пошкодженими, проте це не важливо у даному випадку, оскільки речі не будуть використовуватися за їх функціональним призначенням; ремонтна майстерня може купувати обладнання, що вийшло з ладу, для використання його частин при ремонті інших виробів і т. п.

Відповідно до абз. 2 ч. II коментованої ст., покупець повинен повідомити про конкретну мету набуття товару до укладення договору. Тому, якщо така мета стає відомою продавцю після укладення договору, передача покупцю товару, що не відповідає цій меті, не може вважатися порушенням вимоги щодо якості товару.

4. На практиці широко розповсюджений продаж за зразками та (або) описом. Зразок – це виріб, споживчі (експлуатаційні) характеристики якого визначають вимоги до якості товару, що передається. Опис товару – це перелік споживчих (експлуатаційних) характеристик, які повинен мати товар. Його опис може супроводжуватися графічним зображенням, фотографією і т. п.

Належним виконанням вважається передача товару, який відповідає погодженому сторонами зразку чи опису.

5. Продавець зобов\’язаний передати покупцеві товар, який відповідає вимогам щодо якості, встановленим законом. Ця норма відповідає положенню п. 3 ст. 5 Декрету КМУ \”Про стандартизацію і сертифікацію\”, відповідно до якої Обов\’язкові вимоги державних стандартів підлягають безумовному виконанню всіма підприємствами, їх об\’єднаннями, установами, організаціями та громадянами – суб\’єктами підприємницької діяльності, на діяльність яких поширюється дія стандартів.

Окремо регламентуються вимоги до якості харчових продуктів як ступеню досконалості властивостей та характерних рис харчового продукту, які здатні задовольнити потреби (вимоги) та побажання тих, хто споживає або використовує цей харчовий продукт. Так, відповідно до ч. I ст. 20 Закону України \”Про безпечність та якість харчових продуктів\” від 23 грудня 1997 року N 771 особам, які займаються діяльністю з виробництва або введення в обіг харчових продуктів, забороняється виробляти та/або вводити в обіг небезпечні, непридатні до споживання або неправильно марковані харчові продукти.

В окремих випадках законом може бути встановлена заборона на використання певних складових у продуктах харчування. Наприклад, відповідно до ст. 6 Закону України \”Про молоко та молочні продукти\” при виробництві національних кисломолочних продуктів забороняється використовувати жири та білки немолочного походження, а також будь-які стабілізатори і консерванти. Неякісні та небезпечні харчові продукти і продовольча сировина підлягають вилученню з обігу в порядку, встановленому Законом України \”Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції\”.

Відповідно до ст. 15 Закону України \”Про захист прав покупців сільськогосподарських машин\” від 5 червня 2003 року N 900 на кожну машину, що завозиться на територію України, повинен бути сертифікат відповідності або документ, що засвідчує визнання іноземних документів про підтвердження відповідності машини вимогам, встановленим законодавством України.

Правові та організаційні засади стандартизації в Україні встановлюються Законом України \”Про стандартизацію\” від 17 травня 2001 року N 2408.

У договорі можуть бути передбачені підвищені порівняно з державними стандартами вимоги до якості товару, у такому разі продавець зобов\’язаний передати покупцеві товар, що відповідає вимогам договору.