Науково-практичний коментар до ст. 900 Цивільного кодексу України
Стаття 900. Відповідальність виконавця за порушення договору
1. Виконавець відповідає перед замовником за порушення договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.
2. Виконавець зобов\’язаний відшкодувати замовнику реальні збитки у межах ціни робіт, в яких виявлено недоліки, якщо договором встановлено, що вони підлягають відшкодуванню в межах загальної ціни робіт за договором.
Упущена вигода підлягає відшкодуванню у випадках, встановлених законом.
Коментар:
1. Законодавством встановлені особливості відповідальності виконавця за порушення умов договору про виконання НДР та ДКТР, що виражаються в її обсязі.
Виконавець несе відповідальність за порушення умов договору на виконання НДР та ДКТР на загальних підставах глави 51 ЦК України. При цьому виконавець відповідає перед замовником за порушення договору на виконання НДР або ДКТР, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини. Тобто відповідальність виконавця має місце лише за його винну поведінку, що мала наслідком порушення умов договору.
2. У випадку невиконання умов договору виконавець зобов\’язаний відшкодувати замовнику реальні збитки. Таке відшкодування здійснюється у межах ціни робіт, в яких виявлено недоліки, якщо договором встановлено, що вони підлягають відшкодуванню в межах загальної ціни робіт за договором. Упущена вигода підлягає відшкодуванню у випадках, прямо встановлених законом.
Положення другої частини коментованої статті є винятком із загального правила про повну відповідальність особи за вчинення цивільного порушення. Остання, згідно ст. 22 ЦК України охоплює як реальні збитки, так і упущену вигоду. Обмеження розміру відповідальності виконавця за невиконання чи неналежне виконання договору зумовлюється особливістю інтелектуальної, творчої діяльності та пов\’язаною з нею можливістю одержання негативного чи незапланованого результату наукових досліджень.
Також, додамо наступне.
Стаття, що коментується, встановлює відповідальність за принципом вини виконавця за порушення договірних зобов\’язань, виходячи з загальних підстав цивільно-правової відповідальності (див. гл. 51 ЦК). Ця норма має обов\’язковий характер і виключає можливість застосування до відносин, що виникають стосовно договорів про виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, умов про підвищену відповідальність – незалежно від провини, що допускається ЦК за домовленістю сторін (ч. 1 ст.614 ЦК).
Частина 2 статті, що коментується, містить диспозитивну норму, у силу якої збитки, заподіяні замовнику внаслідок неякісного виконання робіт, обмежуються гранями реального збитку. Це правило не поширюється на наслідки, пов\’язані з порушеннями інших договірних зобов\’язань (наприклад, про забезпечення конфіденційності). Якщо сторони не передбачать умови відповідальності виконавця за іншими підставами, то при визначенні розміру збитку будуть застосовуватися загальні правила ЦК про відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду (див. ст. 22 ЦК і коментар до неї).
Leave a Reply