Науково-практичний коментар до ст. 922 Цивільного кодексу України

1. За затримку у відправленні транспортного засобу, що перевозить пасажира, або запізнення у прибутті такого транспортного засобу до пункту призначення перевізник сплачує пасажирові штраф у розмірі, встановленому за домовленістю сторін, транспортними кодексами (статутами), якщо перевізник не доведе, що ці порушення сталися внаслідок непереборної сили, усунення несправності транспортного засобу, яка загрожувала життю або здоров\’ю пасажирів, або інших обставин, що не залежали від перевізника.

2. У разі відмови пасажира від перевезення з причини затримки відправлення транспортного засобу перевізник зобов\’язаний повернути пасажиру провізну плату.

3. Якщо поїздка пасажира з пункту пересадки не відбулася внаслідок запізнення транспортного засобу, який доставив його у цей пункт, перевізник зобов\’язаний відшкодувати пасажирові завдані збитки.

Коментар:

1. В ч. 1 коментованої статті передбачається відповідальність перевізника за затримку відправлення пасажира та порушення строку доставлення пасажира до пункту призначення. Як правило перше порушення є передумовою іншого, однак воно може мати й самостійне значення.

Кодекс передбачає відповідальність перевізника за дане порушення у формі штрафу. Однак розмір відповідальності встановлюється за домовленістю сторін, транспортними кодексами (статутами).

Для звільнення від відповідальності перевізник повинен довести, що затримка відправлення пасажира та порушення строку доставлення пасажира до пункту призначення сталися внаслідок: а) непереборної сили; б) усунення несправності транспортного засобу, яка загрожувала життю або здоров\’ю пасажира; в) інших причин, що не залежали від перевізника. Тобто мова йде лише про такі несправності транспортних засобів, які виникли за незалежних від перевізника причин. Це означає, що перевізник відповідає за дані порушення не на засадах ризику, як звичайний підприємець, а лише за наявності вини, тобто не несе відповідальність за простий випадок.

Під іншими причинами, що не залежали від перевізника, слід розуміти, зокрема, дії компетентних органів, аварії, що перешкоджають руху тощо.

2. Відповідно до ч. 2 коментованої статті, затримка відправлення транспортного засобу надає право пасажиру відмовитися від перевезення і вимагати від перевізника повернення провізної плати. Аналогічні норми містяться і в транспортних кодексах (статутах). Наприклад, у разі затримки в повітряному перевезенні пасажир має право відмовитися від перевезення та вимагати від перевізника, з вини якого сталася затримка, повного повернення сум, сплачених за невикористане перевезення, та компенсацію за затримку, якщо така затримка перевищила розумні строки. При цьому компенсація за затримку в жодному разі не перевищуватиме вартості квитка або його невикористаної частини у відповідному класі обслуговування на рейс між місцем, де була затримка, і місцем призначення (п. 22 Правил повітряних перевезень пасажирів).

3. Важливим є зміст ч. 3 коментованої статті, що містить право пасажира вимагати від перевізника відшкодування завданих збитків, якщо поїздка пасажира з пункту пересадки не відбулася внаслідок запізнення транспортного засобу, який доставив його у цей пункт. До розміру збитків слід віднести повне повернення сум, сплачених за невикористане перевезення, документально підтверджені витрати пасажира, пов\’язані із запізненням транспортного засобу. Крім того, перевізник повинен надати пасажиру за встановленими ним нормами (в залежності від часу доби та терміну запізнення і чекання поїздки) безкоштовно: безалкогольні напої, харчування, проживання в готелі, наземний трансфер (аеропорт-місто-аеропорт) тощо.