Науково-практичний коментар до ст. 940 Цивільного кодексу України

 

1. Професійний зберігач, який зберігає речі на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування, не має права відмовитися від укладення договору зберігання за наявності у нього такої можливості.

2. Зберігач звільняється від обов\’язку прийняти річ на зберігання, якщо у зв\’язку з обставинами, які мають істотне значення, він не може забезпечити її схоронності.

Якщо річ мала бути передана на зберігання в майбутньому, зберігач звільняється від обов\’язку прийняти річ на зберігання, якщо у зв\’язку з обставинами, які мають істотне значення, він не може забезпечити її схоронності.

Коментар:

У коментованій статті розкривається зміст ознаки публічності договору зберігання, що передбачена статтею 936 ЦК України для договорів зберігання, за якими зберігач – суб\’єкт підприємницької діяльності надає послуги по зберіганню в приміщеннях загального користування. Водночас, коментована стаття не розкриває всіх ознак публічного договору, що передбачені статтею 633 ЦК України (див. коментар до відповідної статті).

Обов\’язок прийняти річ на зберігання, про який ідеться у частині 2 коментованої статті, може виникати внаслідок того, що зберігач у прийнятті речі відмовити не може (з публічності реального договору зберігання, що передбачений частиною 3 статті 936 ЦК України), а також бути умовою вже укладеного консенсуального договору зберігання.

У першому випадку обставини, що мають істотне значення та у зв\’язку з настанням яких зберігач не може забезпечити схоронність речі, повинні настати до моменту звернення поклажодавця, у другому – після укладення консенсуального договору зберігання.

Прийняття речі на зберігання повинно бути оформлено певним документом: актом, квитанцією, складським свідоцтвом, тощо. Бажано, щоб такий документ був двосторонній характер, якщо інше не передбачено ЦК України. Відсутність підтвердження прийняття речі на зберігання у формі документа, знаку (наприклад, номерного жетону) ускладнить доведення поклажодавцем вимог до зберігача у разі втрати чи пошкодження речі останнім.

В інтересах поклажодавця, щоб у кожному з документів, за яким річ приймається на зберігання, містилось якомога більше відомостей про таку річ. Зокрема, в таких документах повинна бути вказана вартість речі, що передається на зберігання, оскільки вона необхідна на випадок обчислення розміру збитків, завданих її втратою чи пошкодженням зберігачем.

Також у вказаних документах повинні міститись всі достатні ідентифікуючі ознаки речі, вказівка на їх стан, на стан їхньої упаковки та має бути зазначено, що зберігач обізнаний про властивості речі, яку він приймає на зберігання, що виключає звільнення його від відповідальності за втрату чи пошкодження такої речі на тій підставі, що він не знав чи не міг знати про властивості прийнятого на зберігання товару (див. коментар до ст. 950 ЦК України).

 

В контексті коментованої статті слід зазначити, що перехід права власності на приміщення, що зберігаються прийняті на зберігання речі, не впливає на обсяг прав та обов\’язків зберігача, що підтверджується судовою практикою.