Науково-практичний коментар до ст. 950 Цивільного кодексу України

 

1. За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

2. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

3. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Коментар:

Згідно коментованої статті, до умов відповідальності професійного зберігача не належить наявність у його протиправних діях вини, на відміну від зберігача, який не є професійним у розумінні ЦК України. Таким чином, у судовому спорі про відшкодування збитків, завданих порушенням зобов\’язань з забезпечення схоронності речі, до предмету доказування поклажодавця не належить доведення наявності вини в діях зберігача.

Для усунення однієї з обставин звільнення професійного зберігача від відповідальності у акті приймання речі на зберігання або у договорі зберігання бажано вказувати, що зберігачеві відомі всі властивості речі, яку він приймає на зберігання.

ЦК України обмежено розмір відшкодування збитків за втрату (нестачу) або пошкодження речі (стаття 951 ЦК України), проте якщо сторонами в договорі встановлено неустойку за таке саме порушення, то вона підлягає сплаті у повному розмірі поряд з відшкодуванням збитків, що підтверджується судовою практикою.1

В контексті коментованої статті слід зазначити, що у разі відмови зберігача від повернення прийнятої на зберігання речі, поклажодавець не має права вимагати відшкодування її вартості, посилаючись на статті 950, 951 ЦК України, а може вимагати саме повернення речі, оскільки такий обов\’язок зберігача встановлено статтею 949 ЦК України і він діє до одержання доказів втрати вказаної речі.2 У тому разі, якщо річ не повернута, але поклажодавець впевнений у її втраті, у зв\’язку з чим зацікавлений у відшкодуванні її вартості, судова практика3 свідчить про проведення інвентаризацій у зберігача, за результатами яких встановлюється, чи наявна вказана річ у зберігача, чи відсутня.