Науково-практичний коментар до ст. 951 Цивільного кодексу України

 

1. Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:

1) у разі втрати (нестачі) речі – у розмірі її вартості;

2) у разі пошкодження речі – у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

2. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Коментар:

Коментованою статтею звужено склад збитків, що підлягають відшкодуванню зберігачем поклажодавцю, лише до реальних збитків шляхом встановлення граничного розміру відшкодування всіх завданих поклажодавцеві збитків. Таким чином, упущена вигода, як складова збитків, навіть у разі її завдання відшкодуванню не підлягає, що підтверджується судовою практикою.

 

Вартість речі, як граничний розмір відшкодування, визначається з документів, що підтверджують передання речі на зберігання, при цьому, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення згідно статті 623 ЦК України.

Про виявлену нестачу чи пошкодження товару поклажодавцю доцільно скласти і підписати відповідний акт та передати його зберігачу. У разі відмови останнього від підписання такого акту його може підписати третя особа з вказівкою про відмову зберігача, однак, нажаль, доказова сила такого документу суттєво зменшиться.

Слід зазначити, що положення коментованої статті розповсюджуються лише на відносини по відшкодуванню збитків, завданих внаслідок порушення зберігачем обов\’язків по забезпеченню схоронності речі, натомість, у разі завдання ним збитків внаслідок порушення інших договірних зобов\’язань (наприклад, прострочення повернення речі), такі збитки відшкодовуватимуться у повному розмірі, передбаченому статтею 22 ЦК України.