Науково-практичний коментар до ст. 954 Цивільного кодексу України

 

1. Положення цієї глави застосовуються до зберігання, яке здійснюється на підставі закону, якщо інше не встановлено законом.

Коментар:

Відносини по зберіганню можуть виникнути, як безпосередньо з договору зберігання, так і безпосередньо в силу законодавчого припису (статті 335, 338, 1283 ЦК України, тощо), а також в межах інших договірних конструкцій: купівлі-продажу за статтями 667, 690 ЦК України, що також підтверджується судовою практикою1, комісії за статтею 1025 ЦК України, підряду за статтею 841 ЦК України, тощо.

До всіх цих відносин застосовуються положення Глави 66 ЦК України, якщо відповідними законами не передбачено спеціальні умови зберігання.

 

На підставі закону зберігання здійснюється тоді, коли сторони в будь-якій формі не виражали волю на встановлення правовідносин щодо зберігання, але такі правовідносини виникли на підставі інших юридичних фактів, передбачених законом. Відповідно до ст. 667 ЦК у разі укладення договору купівлі-продажу з умовою про перехід права власності до покупця раніше від передання йому това­ру з моменту переходу права власності виникає зобов\’язання зберігання, в якому зберігачем є продавець, а поклажодавцем — покупець.

 

Відповідно до ст. 954 ЦК положення ст. 936 — 955 ЦК застосовуються до таких зобов\’язань, якщо інше не встановлено законом. Стаття 667 ЦК передбачає відшкодування покупцем про­давцеві витрат, які були необхідні для зберігання, якщо інше не встановлено дого­вором. Отже, застосовується (якщо інше не встановлено договором) правило ст. 667 ЦК, що передбачає відшкодування витрат зберігача (продавця) на зберігання та не передбачає внесення плати за зберігання.