Науково-практичний коментар до ст. 962 Цивільного кодексу України

 

1. Подвійне складське свідоцтво складається з двох частин складського свідоцтва та заставного свідоцтва (варанта), які можуть бути відокремлені одне від одного.

2. У кожній з двох частин подвійного складського свідоцтва мають бути однаково зазначені:

1) найменування та місцезнаходження товарного складу, що прийняв товар на зберігання;

2) номер свідоцтва за реєстром товарного складу;

3) найменування юридичної особи або ім\’я фізичної особи, від якої прийнято товар на зберігання, її місцезнаходження або місце проживання;

4) найменування і кількість прийнятого на зберігання товару – число одиниць та (або) товарних місць та (або) міра (вага, об\’єм) товару;

5) строк, на який прийнято товар на зберігання, або вказівка на те, що товар прийнято на зберігання до запитання;

6) розмір плати за зберігання або тарифи, на підставі яких вона обчислюється, та порядок її сплати;

7) дата видачі свідоцтва.

Кожна з двох частин подвійного складського свідоцтва повинна також містити ідентичні підписи уповноваженої особи та печатки товарного складу.

3. Документ, що не відповідає вимогам цієї статті, не є подвійним складським свідоцтвом.

Коментар:

Подвійне складське свідоцтво, на відміну від просторого складського свідоцтва, є іменним і може передаватись за індосаментом, згідно статті 964 ЦК України.

Згідно Закону України N 2286-IV, бланки складських свідоцтв є документами суворого обліку, а їх форма, порядок виготовлення і використання повинні бути встановлені законодавством. На час складання цього матеріалу відносини зберігання з застосуванням складських свідоцтв достатньо врегульовані лише у сфері зберігання зерна.

Як було зазначено у попередніх коментованих статтях, поклажодавець зацікавлений у якомога більшому включенні до вказаних у коментованій статті документів відомостей про товар, що передається на зберігання. Доводиться визнати, що обов\’язкових до включення у складські свідоцтва відомостей про товар, що передається на зберігання, може виявитись замало у разі необхідності доведення стану переданого на зберігання товару у випадку його втрати або пошкодження. За умови, що такі документи складатимуться на бланках суворої звітності, змінити структуру документа буде неможливо, проте поклажодавцеві варто наполягати на включенні до вказаних документів всіх ідентифікуючих товар відомостей та його характерних ознак, навіть якщо їх включення до таких документів не є обов\’язковим, наприклад, у частині вказаного документа, приділеній найменуванню і кількості товару, слід зазначити характер та стан упаковки товару.

Законом України N 2286-IV, на відміну від ЦК України, передбачено, що у разі прийняття на зберігання товару, який визначений родовими ознаками, у простому складському свідоцтві робиться відповідний запис, а у подвійному такий запис здійснюється в обох його частинах. При цьому така вимога вказаного Закону є обов\’язковим реквізитом складського свідоцтва і у разі її невиконання документ не буде вважатись відповідним складським свідоцтвом.

ЦК України та Закон України N 2286-IV не суперечать одне одному, проте останній часто конкретизує перший і містить ряд нових положень, тому при необхідності вступу у відносини зберігання з товарним складом варто пересвідчитись в існуванні процедур сертифікації товарних складів для тієї групи товарів, які мають бути передані на зберігання, а у разі наявності відповідних положень законодавства – передавати на зберігання товари виключно сертифікованим складам, попередньо ознайомившись з їх регламентами.