Науково-практичний коментар до ст. 1002 Цивільного кодексу України

 

1. Повірений має право на плату за виконання свого обов\’язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.

Коментар:

1. Статтею 1002 ЦК встановлюється презумпція відплатності договору доручення, яка полягає в тому, що договір породжує обов\’язок довірителя оплатити послуги повіреного і в тому випадку, коли про це немає окремої вказівки в договорі, за умови, що в договорі прямо не зазначено, що він є безоплатним.

Водночас закріплення презумпції відплатності договору доручення лише надає додаткове значення нормі ч. 5 ст. 626 ЦК, із змісту якої випливає, що така презумпція є притаманною для усіх без винятку договорів.

2. Відсутність у договорі вказівки про розмір оплати послуг повіреного жодним чином не впливає на дійсність договору і не ставить під сумнів саме існування права повіреного на одержання плати за виконання договору. Розмір плати в такому випадку встановлює відповідно до звичайних цін на аналогічні послуги.

3. Якщо довіритель прострочує оплату послуг повіреного постає питання про те, чи має право останній на притримання результатів виконання доручення (речей). З однієї сторони, ч. 1 ст. 594 ЦК передбачає, що притримання може розглядатися як загальне право кредитора не віддавати річ, яка підлягає передачі боржникові, до виконання останнім зобов\’язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові усіх збитків.

З іншої сторони, застосування притримання для забезпечення вимог повіреного за договором доручення є проблематичним, адже притриманням забезпечуються вимоги щодо оплати даної речі, а за договором доручення оплаті підлягає не сама річ чи її передача, а послуги повіреного в цілому. Крім того, додатковим аргументом на користь висновку про неможливість застосування повіреним притримання як засобу забезпечення виконання довірителем зобов\’язання щодо оплати за договором доручення може бути те, що із змісту ЦК випливає застосування при тримання лише у випадках, коли існує чітко визначена норма щодо конкретного договору. Так, притриманням забезпечуються зобов\’язання замовника за договором підряду сплатити встановлену ціну роботи або іншу суму, належну підрядникові у зв\’язку з виконанням договору підряду (ст. 856 ЦК); зобов\’язання комітента за договором комісії задовольнити вимоги комісіонера (ч. 1 ст. 1019 ЦК).