Науково-практичний коментар до ст. 1020 Цивільного кодексу України

 

1. Комісіонер має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента, якщо інші кредитори комітента не мають переважного перед ним права на задоволення своїх вимог із грошових коштів, що належать комітентові.

Коментар:

1. Поряд з правом на притримання передачі результатів договору комітентові комісіонер має також право на \”поточне\” задоволення своїх вимог за рахунок грошових коштів, одержаних від третьої особи за договором, укладеним в інтересах комітента. Вимоги комісіонера, для задоволення яких він наділяється правом на одержання у власність грошових коштів за договором з третьою особою, охоплюють плату за послуги комісіонера, а у певних випадках (ч. 1 ст. 1013 ЦК) – додаткову плату; відшкодування фактичних витрат, понесених у зв\’язку з виконанням договору комісії (ст. 1024 ЦК); витрат на зберігання, страхування майна комітента, якщо таке право випливає з договору тощо.

Закон не встановлює певного порядку інформування комісіонером комітенту про здійснення відрахування, його підстави та розмір. Проте уявляється, що комісіонер має повідомляти комітента про такі дії, виходячи з принципів добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК). Причому строк такого повідомлення має бути максимально стислим.

2. Право комісіонера на відрахування не є абсолютним і має співвідноситись з вимогами інших кредиторів комітента відповідно до правил про черговість задоволення вимог.