Науково-практичний коментар до ст. 1040 Цивільного кодексу України

 

1. Звернення стягнення на майно, передане в управління, за вимогою кредитора установника управління не допускається, крім випадку визнання установника управління банкрутом або звернення стягнення за вимогою заставодержателя на майно, що є предметом договору застави. У разі визнання установника управління банкрутом договір управління цим майном припиняється і воно включається до ліквідаційної маси.

Коментар:

Стаття 1040 ЦК України регулює особливості звернення стягнення на майно, передане в управління, за вимогою кредитора установника управління.

Майно, яке перебуває в управлінні, юридично персоніфікується і достатньою мірою захищається від вимог кредиторів установника. ЦК допускає звернення за боргами установника на майно, передане в управління, у двох випадках: 1) при визнанні установника банкрутом; 2) при зверненні стягнення за вимогою заставодержателя на майно, що є предметом договору застави.

 

Крім цього, слід зважати на наступне.

 

Майновий імунітет від стягнення за вимогами кредиторів установника довірчої власності випливає з норм ЦК України. Згідно зі ст. 1040 ЦК України звернення стягнення на майно, передане в управління, за вимогою кредитора установника управління не допускається, крім випадку визнання установника управління банкрутом або звернення стягнення за вимогою заставодержателя на майно, що є предметом договору застави. У разі визнання установника управління банкрутом договір управління цим майном припиняється і воно включається до ліквідаційної маси. Не вирішеним залишається питання про те, чи поширюються на відносини довірчої власності норми ст. 1040 ЦК України щодо можливості стягнення кредиторів установника на довірчу власність, яка є предметом застави, і в разі визнання установника банкрутом. Буквальне тлумачення цієї норми не виключає можливості поширення цієї норми на відносини довірчої власності і звернення стягнення кредиторів установника на довірчу власність. Однак системний аналіз цієї норми ЦК і норм про загальні умови звернення стягнення за вимогами кредиторів (ст. 576 ЦК) запречує припустимість застосування буквального тлумачення норми ст. 1040 ЦК України. Стягнення за вимогами кредиторів може проводитися лише на власне майно установника довірчої власності-боржника, яке може бути відчужене ним. До майна установника передане в довірчу власність майно не відноситься. Тому кредитори установника не можуть звернути стягнення на майно, передане ним в довірчій власності. Водночас визнання установника банкрутом має визнаватися підставою припинення довірчої власності, оскільки застосування норми ст. 1040 ЦК України не суперечить суті довірчої власності і має розглядатися як випадок зворотного повернення титулу власності до установника-банкрута внаслідок прямої вказівки закону. Кількома особливостями характеризується відповідальність довірчого власника за порушення фідуціарного зобов\’язання.