Науково-практичний коментар до ст. 1130 Цивільного кодексу України

Взаємовідносини сторін за договором про сумісну діяльність регулюються главою 77 ЦК та загальними положеннями про зобов\’язання, договір (глави 47-53 ЦК). Як зазначено у статті, що коментується, предметом договору є сумісна діяльність сторін для досягнення спільної господарської мети без створення юридичної особи. Отже, створення іншого суб\’єкта господарської діяльності (підприємницького товариства), тобто окремої юридичної особи, регулюється не договором про спільну діяльність, а іншими нормами діючого законодавства України.

Такі договори можуть бути як двосторонніми, так і багатосторонніми, тобто без обмеження кількості учасників сумісної діяльності. Сумісна діяльність може бути організована для здійснення як короткострокових, так і довгострокових комерційних проектів, таких як придбавання в сумісне користування дорогих об\’єктів основних фондів; створення або виготовлення об\’єктів основних фондів з метою їх подальшого сумісного використання чи продажу; сумісне ведення виробничої або торговельної діяльності та т.ін. Слід лише зазначити, що така діяльність не повинна бути забороненою законом.

Договір про сумісну діяльність є консенсуальний, взаємний та безоплатний. Він може бути двостороннім або багатостороннім.

Учасниками договору про спільну діяльність можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, у тому числі іноземні інвестори у відповідності зі ст. 23 Закону України «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1996 p., що передбачає право іноземних інвесторів укладати договори (контракти) про спільну — інвестиційну діяльність (у галузі виробничої кооперації, у загальному виробництві тощо), не зв\’язану зі створенням юридичної особи. Особливість договору про спільну діяльність за участю іноземного інвестора полягає в тому, що він підлягає державній реєстрації у відповідності з Положенням про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від ЗО січня 1997 р. Фізичні особи – суб\’єкти підприємницької діяльності можуть також бути учасниками спільної діяльності.

Кожний учасник зобов\’язаний за спільною діяльністю виступати водночас як боржник і як кредитор. Але жодна із сторін не може вимагати виконання для себе особисто, так само як і не повинна виконувати зобов\’язання безпосередньо іншій стороні. Взаємні права та обов\’язки учасників опосередковані необхідністю досягнення загальної мети.

Важливою ознакою цих правовідносин є те, що сама суть спільної діяльності передбачає, як правило, певну зовнішню реалізацію, іншими словами, вона потребує від сторін вступати у відносини з третіми особами.

Зобов\’язання за спільною діяльністю часто мають тривалий характер, із зазначенням строку або з невизначеністю строку їх дії.

Договір про спільну діяльність слід відрізняти від установчого договору, який укладається двома чи більш засновниками при створенні юридичної особи. Основна відмінність установчого договору від договору про сумісну діяльність полягає в тому, що спільні дії засновників здійснюються саме з метою створення нової юридичної особи, в діяльності якої вони потім приймають участь.

Стаття, що коментується, передбачає дві підстави об\’єднання осіб для ведення спільної діяльності: об\’єднання вкладів учасників або без об\’єднання вкладів учасників. Таким чином, для досягнення мети своєї спільної діяльності учасники договору здійснюють вклади або грошима чи іншим майном, або трудовою участю.

 

Крім цього, додамо наступне.