Науково-практичний коментар до ст. 1130 Цивільного кодексу України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 1130 Цивільного кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 1130 Цивільного кодексу України

Стаття 1130. Договір про спільну діяльність
 
1. За договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов\’язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.
2. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об\’єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об\’єднання вкладів учасників.
Коментар:
 
Взаємовідносини сторін за договором про сумісну діяльність регулюються главою 77 ЦК та загальними положеннями про зобов\’язання, договір (глави 47-53 ЦК). Як зазначено у статті, що коментується, предметом договору є сумісна діяльність сторін для досягнення спільної господарської мети без створення юридичної особи. Отже, створення іншого суб\’єкта господарської діяльності (підприємницького товариства), тобто окремої юридичної особи, регулюється не договором про спільну діяльність, а іншими нормами діючого законодавства України.
Такі договори можуть бути як двосторонніми, так і багатосторонніми, тобто без обмеження кількості учасників сумісної діяльності. Сумісна діяльність може бути організована для здійснення як короткострокових, так і довгострокових комерційних проектів, таких як придбавання в сумісне користування дорогих об\’єктів основних фондів; створення або виготовлення об\’єктів основних фондів з метою їх подальшого сумісного використання чи продажу; сумісне ведення виробничої або торговельної діяльності та т.ін. Слід лише зазначити, що така діяльність не повинна бути забороненою законом.
Договір про сумісну діяльність є консенсуальний, взаємний та безоплатний. Він може бути двостороннім або багатостороннім.
Учасниками договору про спільну діяльність можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, у тому числі іноземні інвестори у відповідності зі ст. 23 Закону України «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1996 p., що передбачає право іноземних інвесторів укладати договори (контракти) про спільну — інвестиційну діяльність (у галузі виробничої кооперації, у загальному виробництві тощо), не зв\’язану зі створенням юридичної особи. Особливість договору про спільну діяльність за участю іноземного інвестора полягає в тому, що він підлягає державній реєстрації у відповідності з Положенням про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від ЗО січня 1997 р. Фізичні особи – суб\’єкти підприємницької діяльності можуть також бути учасниками спільної діяльності.
Кожний учасник зобов\’язаний за спільною діяльністю виступати водночас як боржник і як кредитор. Але жодна із сторін не може вимагати виконання для себе особисто, так само як і не повинна виконувати зобов\’язання безпосередньо іншій стороні. Взаємні права та обов\’язки учасників опосередковані необхідністю досягнення загальної мети.
Важливою ознакою цих правовідносин є те, що сама суть спільної діяльності передбачає, як правило, певну зовнішню реалізацію, іншими словами, вона потребує від сторін вступати у відносини з третіми особами.
Зобов\’язання за спільною діяльністю часто мають тривалий характер, із зазначенням строку або з невизначеністю строку їх дії.
Договір про спільну діяльність слід відрізняти від установчого договору, який укладається двома чи більш засновниками при створенні юридичної особи. Основна відмінність установчого договору від договору про сумісну діяльність полягає в тому, що спільні дії засновників здійснюються саме з метою створення нової юридичної особи, в діяльності якої вони потім приймають участь.
Стаття, що коментується, передбачає дві підстави об\’єднання осіб для ведення спільної діяльності: об\’єднання вкладів учасників або без об\’єднання вкладів учасників. Таким чином, для досягнення мети своєї спільної діяльності учасники договору здійснюють вклади або грошима чи іншим майном, або трудовою участю.
 
Крім цього, додамо наступне.
1. Частина перша коментованої статті визначає спільну діяльність як договірну форму об\’єднання осіб для досягнення спільної мети без створення юридичної особи. Необхідно враховувати, що з метою бухгалтерського обліку спільною визнається діяльність, у тому числі, із створенням юридичної особи (спільного підприємства)1, натомість на зазначені відносини положення Глави 77 ЦК України, а також спеціальний порядок оподаткування, не поширюються.
 
Метою спільної діяльності може бути як господарська (інвестування2, виконання робіт3, надання послуг4, будівництво об\’єктів промисловості, торгівлі, житла5, тощо), так і негосподарська (вирішення питань, що стосуються спільних інтересів територіальних громад6, тощо) мета, за умови, що вона не суперечить законові.
 
Коло осіб, які можуть виступати сторонами договору про спільну діяльність чинним законодавством не обмежене, відтак, ними можуть бути фізичні та юридичні особи, у тому числі, іноземні інвестори7. Разом з тим, на практиці органи державної податкової служби нерідко відмовляють у реєстрації договорів про спільну діяльність, учасник (учасники) якої є платниками єдиного податку, мотивуючи це тим, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб\’єктів малого підприємництва на зазначених осіб не поширюється8. Натомість, наведений висновок не узгоджується із положеннями чинного законодавства України9, у відповідності до якого спрощена система не поширюється лише на спільну діяльність учасників, здійснювану на підставі договору без створення юридичної особи, а не на підприємницьку діяльність таких учасників загалом10.
2. Для досягнення мети спільної діяльності її учасники вправі виділити для цього певне майно (об\’єднати вклади) або обмежитися особистою трудовою участю (зокрема, розробкою та поданням раціоналізаторських пропозиції, які впроваджуватимуться в межах спільної діяльності11, тощо).
Незважаючи на закріплення частиною другою коментованої статті можливості здійснення спільної діяльності без об\’єднання вкладів учасників, у розумінні національного податкового законодавства, спільна діяльність в Україні здійснюється виключно на підставі договору, який таке об\’єднання передбачає12. За таких обставин, оподаткування доходів, отриманих від результатів спільної діяльності без об\’єднання вкладів учасників, здійснюватиметься в загальному порядку.